[Тарас Чмут](https://www.facebook.com/TarChmut?__cft__[0]=AZaP1GPBJRd14JOOnFpyHvgmKKOzKpvdhnM-izoATYPcWx3gaEMGv7ny2dzPAzMJWNhmEoHUT66dd86iqaNvLeTCjgoQDuoI4uJaVy8OGfEW8e2zZgr9cM9aqGl8NRsHAvC9nxp62yEkI-FfHn-iAxzVqwW27EEUnf4LbadPfKdS58A4uwa9F0UxcnjX-sOScF4ERhWAfDtFSvLGl_Hd3gX2&__tn__=-UC%2CP-R) 
Тарас Чмут
Польща  спустила на воду головний фрегат Wicher — перший із трьох нових кораблів програми Miecznik — найбільший з кораблів, які коли-небудь будувалися для національного флоту!
12 серпня на верфі PGZ Stocznia Wojenna у Гдині відбулася церемонія хрещення та надання кораблю імені, а наступного дня корпус фактично спустили на воду з напівзанурюваної баржі.
Церемонія різання сталі для Wicher відбулася 16 серпня 2023 року, закладка — 31 січня 2024-го. Тобто від початку будівництва до спуску на воду пройшло майже три роки. Ввести фрегат до складу польського флоту планують у 2029 році. Шість років на будівництво одного фрегата!

У 2022 році поляки обрали за основу британський  проєкт Arrowhead 140 від Babcock, який також став основою для нових британських фрегатів Type 31. У конкурсі він обійшов іспанський  F-100 від Navantia та німецький  MEKO A300PL від TKMS. Хоч корабель і класифікується як «фрегат», але має ~7000 тонн водотоннажності, що робить його значно ближчим до дестроєрів (есмінців), аніж фрегатів. Для порівняння наявні американські фрегати Oliver Hazard Perry мають ~4200 тонн, а наш «Гетьман Сагайдачний» мав ~3650 тонн.

Польський варіант AH140PL буде значно краще озброєним та оснащеним, ніж британські Type 31 та будуватимуться в Польщі, у Гдині, з передачею технологій та розвитком польських компетенцій у військовому кораблебудуванні.
Після усіх доповнень вартість контракту на три фрегати становить понад 15 млрд злотих (~181 млрд грн, або ~4,06 млрд $). Це грубо — понад 1,35 млрд $ (~60,3 млрд грн) за корабель у межах програми. Але сюди входять не тільки самі кораблі, а й озброєння, обладнання, інтеграція систем та модернізація верфі.
Сам Wicher — це ~138,7 м довжини, ~19,75 м ширини, ~5,5 м осадки та ~7 тис. тонн водотоннажності. Максимальна швидкість — до 28 вузлів, дальність ходу — ~8 тис. морських миль, автономність — до 30 діб. Екіпаж — ~127 осіб + передбачено додаткове розміщення до 60 осіб.

Енергетична установка типу CODAD у складі чотирьох дизелів MTU 20V8000 M71 потужністю по 8,2 МВт кожен (сумарно 32,8 МВт), що працюють на два вали з гвинтами регульованого кроку. + чотири дизель-генератори MTU 12V4000 M53B загальною потужністю ~5,6 МВт. До речі, на момент спуску на воду силову установку на Wicher ще не встановили — це зроблять вже на воді.
Основою всієї бойової системи стане Thales TACTICOS, яка об'єднає радари, гідроакустичні станції, засоби радіоелектронної боротьби та озброєння корабля.

Головний радар — багатофункціональний Thales Sea Master 410 з чотирма нерухомими антенами з активними фазованими решітками S-діапазону, інтегрованими у щоглу. Доповнюватиме його Thales NS58 з обертовою антеною з активною фазованою решіткою. Для управління вогнем передбачений радіолокаційно-оптикоелектронний комплекс Thales STIR 1.2 EO Mk2.
Окремо корабель отримає комплекс радіоелектронної розвідки Rohde & Schwarz KORA та систему постановки хибних цілей Terma C-Guard.

Для пошуку підводних човнів буде одразу кілька систем: підкільна ГАС Thales Blue Hunter, буксирована активно-пасивна CAPTAS-2, а також протидиверсійна гідроакустична станція.
З ударного озброєння — 8 або 16 протикорабельних ракет Kongsberg NSM Block IA. Такі ж поляки використовують у своїх берегових ракетних комплексах.

ППО/ПРО опирається на 32 універсальні комірки вертикального пуску Mk 41 Strike — чотири модулі по вісім комірок під ракети британського сімейства CAMM. В одну комірку Mk 41 можна встановити модуль на чотири CAMM, тобто теоретично максимальний боєкомплект може сягати 128 ракет. У перспективі передбачена інтеграція більш далекобійних CAMM-ER та CAMM-MR. При цьому сама Mk 41 Strike є універсальною пусковою установкою і технічно дозволяє інтегрувати значно важчі ракети інших типів, наприклад, Tomahawk.
Артилерія представлена 76-мм універсальною АУ Leonardo Super Rapid Strales із можливістю застосування керованих боєприпасів, а для ближньої оборони — дві польські 35-мм автоматичні установки OSU-35K з програмованими боєприпасами та власними оптико-електронними системами наведення.