15 серпня 1937 року нарком внутрішніх справ СРСР Єжов підписав оперативний наказ № 00486, за яким розпочалися масові репресії щодо дружин та дітей «ворогів народу». Цей документ не мав жодного політичного обґрунтування чи преамбули – він відразу починався з інструкцій до виконання.

«Провина» дружин
Підставою для репресії ставав сам факт шлюбу з чоловіком, якого радянська влада засудила за політичними статтями. Наявність чи відсутність особистої вини, політичні погляди чи будь-які докази значення не мали. Система карала за сімейні зв’язки.

 Головні механізми наказу № 00486:
 Негайний арешт. Дружини «ворогів народу» підлягали обов’язковому затриманню після арешту чоловіків.
 Позасудові вироки. Рішення щодо дружин ухвалювала Особлива нарада при НКВС СРСР. Термін ув'язнення становив не менше 5–8 років.
 Вилучення дітей. Малюків до 1–1,5 року залишали з матерями. Старших дітей примусово вилучали й направляли до спеціальних дитбудинків по всьому Союзу.

Куди етапували жінок?
Для утримання дружин «зрадників» режим створив спеціальні табори. Основним місцем неволі для тисяч українок стало Акмолинське спецвідділення Карлагу НКВС у Казахстані, відоме як АЛЖИР («Акмолинский лагерь жен изменников родины»).

Через цей табір пройшли понад 18 тисяч жінок. Українки становили третю за чисельність національну групу АЛЖИРу. Також значну частину засуджених утримували в Темниківському (Мордовія) та Ельгенському (Колима) таборах ГУЛАГу.

Джерело: ГДА СБУ, ф. 6, оп. 13, спр. 96; ф. 9, оп. 1, спр. 81-сп.

**Канал **["Архівні Артефакти"](http://t.me/Archivartifacts)