18 вересня 1929 року народилася Алла Горська – лідерка українського мистецького нонконформізму, правозахисниця та одна з ключових постатей покоління шістдесятників.

Її публічна діяльність розпочалася у 1960-х із організації Клубу творчої молоді «Сучасник». Саме тоді Алла Горська разом із Лесем Танюком та Василем Симоненком підняли питання про масові поховання жертв сталінського терору у Биківні.

Через активну проукраїнську позицію для совєтів вона була аж надто «незручною». Режим намагався знищити її насамперед як мисткиню: роботи цензурували та нівечили (як-от знаменитий вітраж «Шевченко. Мати»), а саму Горську двічі виключали зі Спілки художників УРСР.

Апогеєм протистояння став 1968 рік, коли вона підписала знаменитий «Лист 139-ти» на захист засуджених дисидентів. 

Адміністративний тиск переріс у відкрите цькування.

«…Мене позбавляють авторства, бо “даєш каяття, дамо авторство”… Хочуть – віднімуть ім’я, хочуть – відкрутять голову…», – писала другові Горська.

Тотальний контроль тривав аж до 28 листопада 1970 року. Життя художниці трагічно обірвалося за обставин, які радянське слідство намагалося представити як «побутове вбивство».

Джерело: ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 986, 1005; ф. 6, оп. 1, спр. 70958-фп. (справа на Світличну Н.О.); ф. 65, облікова картка Фото: з відкритих джерел.

Канал ["Архівні Артефакти"](https://t.me/Archivartifacts)