[#Доранковоїкави](?q=%23%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%B8) хочу познайомити вас з Феніцією Роджерсон і її версією легенди про Тристана та Ізольду. Дотепною, феміністичною, сконцентрованою на роботі з репутаційними втратами.

Значить Ізольда не мала наміру пити з Трістаном те кляте любовне зілля. Але шо ж... Тепер вона королева Корнуолла в бігах, яка знайшла прихисток в Камелоті. Тільки це не той діснеєвський Камелот, про який ми знаємо з легенд. Тут повно шляхетних лицарів без страху, догани й розуміння, як розмовляти з жінкою. Тут жєиве сам Мерлін, який, можливо, причетний до злочинів проти людства. А, до речі, дія любовного зілля... минула.

Тож Ізольді тепер треба зрозуміти, яке життя вона може влаштувати собі, якщо пісні про неї вже написані та якось вигрібти з цієї помиральної репутаційної ями.