[#ДоранковоїкавиДар](?q=%23%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%94%D0%B0%D1%80) обкладинка свіженької Лікарні святого Пантелеймона Артура Дроня, [передпродаж](https://starylev.com.ua/knyga-likarnya-svyatogo-panteleymona?srsltid=AfmBOoraWC3H_W_Xm6upH4jDyGVJuKIcmGZmdETbbq_KNfQrv_gHIwip) якої відкрили ВСЛ. Вона завершує воєнну трилогію автора, у якій вже маємо «Тут були ми» і «Гемінґвей нічого не знає», тож лагідно нагадую, що це не найлегше читання. тож якщо не впевнені у своїй менталочці, майте цей факт на увазі.

На всіх інших чекають 

голоси багатьох: матері, яка втратила сина-захисника; солдата, який втратив руки й ноги; дівчинки, батьки якої загинули; дружини зниклого безвісти військового… Кожен говорить від власного імені про свою рану та пошук ліків. Про власне Світло у темряві. Та разом з іншими автор кладе на лікарняне ліжко й себе. Адже щоб чесно говорити про чужий біль та лікування, потрібно наважитись назвати власні.
Нікому не радитиму читати, з вищеописаних причин, але привід підтримати автора і взяти книгу на полицю - хороший. Тим більше, що у комплекті до передзама йтиме додаткова історія Всюди.