По сюжету. Як і будь який герой жанру, Девід Гантер приїздить на богом забутий острів Руна, суто оглянути тіло, яке з’явилося тут, вірогідно, через нещасний випадок. Вірите? Навіть його дівчина не повірила! Так ось. Буквально кілька годин і маємо моторошний герметичний детективний трилер в умовах блекаута, шторму і повної відсутності логіки вбивці. В сенсі вам буде дуже важко вгадати мотиви.

На читача чекає темна, холодна, сира та вельми депресивна атмосфера богом забутого місця, де досі живуть люди. Руна - це такі собі нетрі британської цивілізації з грунтовою дорогою, сумнівним зв’язком із зовнішнім світом і рідкісно огидним кліматом. Нашо пертися туди жити добровільно - для мене лишилося загадкою, але шо ж. Люди в цілому створіння дивні. Як і у будь якій маленькій громаді, тут всі про всіх знають, від скелетів тріщать шафи, а чужинців не дуже раді бачити. Бо шо? Правильно, поприїздять, а потім ото срібні ложечки зникають… І кому воно треба?

Окремого вайбу додають видіння Девіда. Оці його реалістичні сни, на межі з  галюцинаціями, та ліричні відступи, присвячені освітнім моментам, завдяки яким читач дізнається багато цікавого. Наприклад, як поводиться тіло під час горіння. Або скільки часу йтиме розкладання, в залежності від оточуючого середовища і багато іншої цінної інформації.

У підсумку маємо відмінне чтиво на осінь-зиму, щоб атмосферно і цікаво проводити темні холодні вечори. Але й у парку з кавою Саймон Бекетт виглядає стильно і доречно. Додатковий плюс - цей покет не лише фотогенічний, а й чудово вміщається до кишені пальто. Що великий плюс, якщо вам ліньки тягнути із собою дамську сумочку.