**Довгостроковий аналіз енергетичного сектору**

США залишилися найбільшим виробником нафти у світі, а бензин там усе одно вперше з 2022 року перевищив $4 за галон. Фактичне закриття Ормузької протоки, через яку йде близько 20% світової нафти, стало найбільшим шоком пропозиції в історії. 

Газ натомість розколовся на регіони: азійський JKM і європейський TTF перевищували $30 за MMBtu, а американський Henry Hub тримається нижче $3, бо надлишок газу в США неможливо швидко вивезти.

Краще за інших кризу пройшли ті, хто готувався заздалегідь. Китай із 2025 року купував нафту понад потребу й накопичив близько 1,4 млрд барелів. Норвегію, окрім нафти, захистила електрифікація: електроенергія покриває 83% енергоспоживання домогосподарств проти 28% у середньому в Європі.

Європа ж частково поміняла один ризик на інший. Імпорт російського газу впав зі 150 до 36 млрд м³, натомість зросла залежність від світового СПГ. Азійські покупці перебивали ціну, а запаси в європейських сховищах опустилися до мінімуму за 17 років. [Детальніше згадували про це в тексті з ідеями щодо покупки газу 2 місяці тому](https://platform.capitalistinvest.com/?view=research&cat=monthly#article=3d5c364f-9ac8-8007-b088-e64d5883f626)_._

Так само з маршрутами: саудівський нафтопровід Схід–Захід до порту Янбу вийшов на повну потужність, 7 млн барелів на добу, і за кілька тижнів із резервного став основним. Але частина ризику переїхала в Червоне море, де діють хусити.

Ще одне вузьке місце – мережі: без ліній і підстанцій нова генерація не дійде до споживача. До 2040 року світу потрібно побудувати або замінити понад 80 млн км ліній, приблизно стільки, скільки існує зараз. А газову турбіну тепер чекають 5–7 років замість 1,5–2.

 Звідси масштаб циклу: цього року енергетика залучає близько $3,4 трлн, що, за оцінками, більш ніж утричі перевищує капітал на заплановану розбудову інфраструктури ШІ. Нафта нікуди не зникає: лише для утримання видобутку галузь щороку має компенсувати падіння понад 7 млн барелів на добу.  Наша оцінка рівноважного Brent на 2030 рік – щонайменше $85 за барель проти близько $70 у форвардній кривій.

Але більші інвестиції ще не означають, що заробить кожна компанія сектора: китайське виробництво здешевило панелі й батареї та тисне на маржу. Тож головні питання практичні: хто платитиме за нові потужності, коли вони почнуть приносити дохід і скільки за цей дохід уже закладено в ціну акцій та облігацій.

 У [повному тексті](https://platform.capitalistinvest.com/?view=research&cat=monthly#article=408c364f-9ac8-8043-9731-e8ba2eb3c935), який **ДОСТУПНИЙ БЕЗКОШТОВНО****: критерії енергетичної стійкості, хто платить за газові сховища Європи, захист інфраструктури від дронів і кібератак, атом, геотермія та вугілля як резерв, дефіцит обладнання й кадрів, опціонні конструкції на Brent, компанії та ETF із тикерами.

 [https://platform.capitalistinvest.com/?view=research&cat=monthly#article=408c364f-9ac8-8043-9731-e8ba2eb3c935](https://platform.capitalistinvest.com/?view=research&cat=monthly#article=408c364f-9ac8-8043-9731-e8ba2eb3c935)