**Як їде аграрка?**

З початку липня пшениця подорожчала приблизно на 12%, кукурудза – на 15%. І сталося це не через урожай, а через те, що удари по чорноморських експортних терміналах і торгових суднах стали частішими. Ціну зараз визначає не те, скільки зерна виросло, а те, чи може воно доїхати до покупця.

Масштаб такий: росія та Україна разом дають близько 30% світового експорту пшениці й близько 16% кукурудзи. Розподіл усередині дуже різний: Україна дає лише 8% світового експорту пшениці, але вже 14% кукурудзи. Тож удар по українському експорту б’є передусім по кукурудзі, а по російському – по пшениці.

Чому покупці просто не перейдуть на американську пшеницю?  Бо США давно перестали бути постачальником, який закриває дефіцити. У сезоні 1981/82 вони давали 17% світового виробництва пшениці та 48% експорту, сьогодні – 5,1% і 10%.

Найцікавіше те, що врожайність за цей час зросла на 38%, а виробництво все одно впало на 45%: засіяна площа скоротилася вдвічі, бо землю віддали кукурудзі й сої. Росія тим часом стала найбільшим експортером пшениці у світі. Резервного постачальника того масштабу, на якого звик розраховувати ринок, просто немає.

Тому збій у Чорному морі так швидко потрапляє в ціну. Після посилення атак багато північних портів стали непрацездатними. Україна перенаправила основний потік Дунаєм до румунської Констанци, а Росія намагається перенести експорт на Балтику й Каспій, хоча ці маршрути фізично не тягнуть таких обсягів.

Обхід працює лише частково: угору по Дунаю заважає низька вода, на залізниці – кордони й різна колія, а Констанца одна, тож вузьке місце просто переїхало. У серпні й вересні експорт української пшениці був приблизно на 50% нижчим за середній рівень 2022–2025 років.

До того ж ризик не зник разом зі зміною маршруту, а пішов слідом за вантажем. Нещодавні атаки на торгові судна відбувалися біля Румунії та Болгарії, саме в тому південному коридорі, яким тепер ідуть перенаправлені потоки.

**І головне ще попереду. **Від жовтня сезонно прискорюються відвантаження кукурудзи, а саме в ній частка України найбільша. Водночас світова ціна росте, а до того, хто вирощує зерно, це зростання не доходить. І відбувається це саме під час сівби озимої пшениці. Тому логістична криза цього року вже стає виробничим ризиком наступного, і домовленість про коридор його не зніме.

** **[У повному дослідженні](https://platform.capitalistinvest.com/?view=research&cat=monthly#article=3ffc364f-9ac8-80fe-baf0-c644adfd00dc): чому пшеницю в США витіснили кукурудза й соя, хто платить за логістику й де осідає різниця в ціні, Ель-Ніньйо як другий шар ризику, як криза цього року б’є по наступному врожаю та три ідеї в інструментах із тикерами плюс одна річ, якої краще не робити.