**Зерно дешеве, але капітал все ще дорогий**

Світ отримує другий за розміром врожай в історії, але все більше фермерів не мають прибутку ні з землі, ні з вкладених коштів. Це не парадокс, а ключова риса поточного аграрного циклу.

У [новому дослідженні](https://platform.capitalistinvest.com/?view=research&cat=monthly#article=3c3c364f-9ac8-80e6-8fe8-edd090e2e547) ми пояснюємо, чому навіть збиткове господарство може роками сіяти і чому фінансові труднощі фермерів не завжди ведуть до дефіциту зерна.

На одному акрі родючої землі в Центральному Іллінойсі кукурудза після оренди дає близько −$45, а соя приносить +$67. Якщо сіяти їх порівну, прибуток становить лише близько +$11 на акр, але цього поки вистачає для фінансування наступної посівної. Фермер не отримує достатньої віддачі від землі та капіталу, але врожай все ще покриває більшість витрат. Тому поле засівають знову.

У Бразилії ситуацію ускладнює ставка Selic на рівні 14%. Соя в Мату-Гросу ще покриває операційні витрати, але після оренди та фінансування дає збиток −R$1 611 на гектар. Для кукурудзи втрати ще більші – до −R$2 181. Проблема вже виходить за межі фермерських бюджетів: прострочені агрокредити зросли до 7,5%, а в портфелі Banco do Brasil – до 6,3%.

У США ситуація поки менш напружена. Борг агросектору досяг 13,75% активів, кількість банкрутств за Chapter 12 зросла до 336, а оборотний капітал зменшується. Водночас списання Farm Credit System складають лише 6 базисних пунктів, земля не втратила в ціні, а державні виплати підтримують ліквідність. Це складний період, але це не повторення 1985 року.

Спочатку фермери скорочують не посіви, а інвестиції: відкладають купівлю техніки, економлять на фосфорі, калії та захисті рослин. Індекс капітальних витрат ФРС Канзас-Сіті вже третій квартал поспіль нижче 100, продажі комбайнів у Бразилії знизилися на 39%, а потужних тракторів у Північній Америці – на 17%. Вплив цієї економії на площі, врожайність і запаси поки не підтверджено. Між збитковою економікою поля і реальним дефіцитом може пройти кілька років.

Тому ми не вважаємо, що зараз починається глобальний аграрний суперцикл, і не рекомендуємо купувати весь сектор одразу. Найцікавіші можливості з’являються не через зростання цін на зерно, а через помилки в оцінці окремих компаній.

Найкращу асиметрію зараз дає $CNH: після відокремлення боргу фінансового підрозділу нормалізований P/E близько 8,4×, а наш орієнтир вартості показує потенціал +19…+43%. У $BG ліквідні біржові запаси сировини зменшують скоригований чистий борг із $14,6 млрд до $1,3 млрд і знижують EV/EBITDA з 12,2× до 7,4×. $AGCO може випередити відновлення циклу, якщо досягне цільової маржі. $NTR залишається якісним бізнесом, але поточна ціна вже близька до справедливої. $DE – найсильніша компанія у вибірці, але приблизно 23× індустріального EV/EBITDA не дають достатнього запасу міцності.

Прямі товарні інструменти $WEAT, $CORN та $AIGA поки що залишаються умовною ставкою. Повноцінна інвестиційна ідея з’явиться, якщо запаси кукурудзи без Китаю двічі впадуть нижче 10%, площа під кукурудзою зменшиться до менш ніж 93 млн акрів, а списання Farm Credit System перевищать 25 базисних пунктів. Це також може статися, якщо погодні чи геополітичні чинники прискорять ці зміни.

 У [повній версії дослідження](https://www.capitalistinvest.com/) ми розглядаємо весь ланцюг: від економіки одного акра до кредитів, землі, агротехніки, добрив, зернових інструментів і конкретних точок входу. Наш головний висновок простий: поки зерно дешеве, важливіше знайти тих, хто вже заробляє на перерозподілі доходів у секторі, ніж намагатися вгадати, коли відбудеться наступний ціновий стрибок.