Люблю спостерігати за дрібними й непримітними подіями в динаміці і взаємозв'язку. От раптом слухняне псевдо-опозиційне телятко Банкової Федоров озвучив цілу вимогу до Zеленського: "А нехай но наш zеленосяйний, всемогутній і найвидатніший лідор сучасності дасть відповідь народу: чи знав, а чи не знав він про корупцію, яка коїлася в опі?" Брутально й принизливо кинуті картонки та інші співчуваючі аж трошки оживилися: "Таки ж наш ідольчик трішечки опозиційний, гляньте, які ультиматуми самому Zе ставить!"

А Zеленський, як по замовленому, швиденько зібрав слухняних журнашлюшок та медіахвойд (це ті, хто перепитувати й доймати не посміють) і між розписаними питаннячками й завченими відповідями сам оголосив: "Я не знав нічого про корупцію в офісі. Щойно вперше почув, негайно всіх позвільняв!" І всі пазітівнєнькі порозносили: "Дивіться всі — наш сцарь суров, но справєдлів. Не знав нічого й не відава, а, коли взнав, відреагував. От колись іще про щось взнає, знову відреагує. Возлюбіть же вірнопіддані свого принципового сцаря!"

Мені це вар'єте видалося настільки по дебільному розписаним, що не міг уявити, щоб комусь таке могло зайти... А воно декому на ура заходить. Отримали зразу дві канхветки: й свого сцаря знову полюбили, й нового ідольчика для себе виправдали...
======
Згадав я під такий заочний діалог Фьйодорова з Zейлом старий анекдот, який в армії від грузинів чув:

— Падсудімий Гогія, ви прізнйотє сєбє віновним?!
— Нет!
— Ну, на нет і суда нет. Іді дарагой, ти свабодєн.