От бувають же такі ситуації, що викликають аж настільки змішані почуття. З одного боку, ніколи не можна тішитися з будь-якого успіху ворога, з його влучань, куди б вони не потрапляли, від його жертв, ким би вони не було. Навіть натяк на якесь моральне схвалення його злочинів неприйнятний. Це аксіома. А з іншого боку, ворог умисно, чи через роботу нашого ППО або РЕБ, підпалив дуже-дуже закритий для сторонніх бізнес-центр Парковий, що на схилах Дніпра трошки нижче Маріїнського палацу й Верховної Ради...

Це той знамениий вертолітний майданчик януковича, символ корупції, опісля віджатий дружками Zеленського, де проводять свої здибанки його слуги й лакеї. І цей символ корупції відразу обох негідників: януковича й Zеленського у вогні від рашистської гербери... От якими мають тут бути почуття?

Ні-ні, жодної зловтіхи. Просто констатація факту. У військовій справі це називають Friendly Fire - братній вогонь... Ну, якщо когось манить східна екзотика, прозивайте кармою. Але, боронь Боже не зловтіха, бо це був усе ж удар ворога. Хочі вцілив він цього разу по своїх...