Ще один день болю. 18 серпня 2022 року на Херсонському напрямку загинув наш товариш, полум'яний борець проти трежиму внутрішньої окупації Юрій Каракай.

Він за життя лишень появою чергового свого допису ділив українців на порядних і погань, навіть замасковану під фальшивий псевдо-патріотизм. Після його загибелі ті, які швидко забули, як разом виходили на акції Руху опору капітуляції (хоча вже знаємо, що були там штрейкбрехерами за наказом Банкової), не змогли втриматися, щоб не поливати посмертно помиями і самого Юрія і його смерть. Маю на увазі оту вже перекуплену Демсокиру та їхнього лідора Гудименка, який при одній згадці про Каракая вибухає на подобі лайняної бомби. От дійсно, треба так прожити життя, щоб навіть твоя смерть викривала добре замасковану гнилизну...

**_«Ми живемо в страшний час іуди, який не покається.
Який регоче над нашим горем, упивається своєю зрадою і нашою бідою...»_**

Так писав Юрій Каракай.