Лямбліо́з (жіардіаз, лат. lambliosis, giardiasis) — інфекційна хвороба з переважним функціональним порушенням дванадцятипалої кишки та інших відділів тонкої кишки, яка виникає через паразитування джгутикових найпростіших — лямблій.

Уперше збудника захворювання в 1681 році виявив Антоні ван Левенгук у фекаліях. 

Згодом у 1859 році його детально вивчив Вілем Душан Лямбль. 

Він спостерігав цих паразитів у випорожненнях дітей з проносом, 
надав детальний опис трофозоїта, відобразивши його у власноруч зроблених малюнках. 

У 1888 році паразит отримав назву Giardia lamblia на честь Лямбля і французького біолога Альфреда Матьє Жіара, який вперше описав найпростішого з роду Giardia, до якого надалі віднесли лямблій.

Актуальність!

На 2018 рік лямблії вважаються найпоширенішим кишковим патогенним найпростішим та найпоширенішим збудником, що передається через воду. Лямбліоз обумовлює високу частку діареї мандрівників, до 7 % випадків гострої діареї у розвинених країнах та близько 30 % — у тих державах, що розвиваються.

Збудник Giardia intestinalis (син. — Giardia lamblia, Lamblia intestinalis, Lamblia duodenalis, Giardia duodenalis), належить до роду Giardia, родини Hexamitidae найпростіших. 

Має рухому вегетативну (трофозоїт) і нерухому цистну стадії розвитку. 

Вегетативна форма виглядає як груша з витягнутим заднім кінцем, із двома симетрично розташованими ядрами. 

Передня частина трофозоїта має присмоктувальний диск, за допомогою якого він нестійко прикріплюється до клітин епітелію кишкових ворсинок у тонкому кишечнику. 

Здійснює поступальний або обертальний рух завдяки 4 парам джгутиків. Ротового отвору трофозоїт не має, харчується всією поверхнею тіла осмотичним шляхом, так само й виділяє продукти метаболізму. 

Розмноження відбувається поздовжнім поділом, трофозоїти подвоюються кожні 9-12 годин. 

Вегетативна форма живе до 30-40 діб, нестійка в довкіллі (гине за 5-10 хвилин), швидко руйнується під впливом кип'ятіння, звичайних дезінфекційних засобів, соляної кислоти. 

Проникаючи з тонкої кишки в товсту (де умови для них несприятливі), трофозоїти втрачають свою рухливість і перетворюються на цисти.

Циста — нерухома овальна форма лямблій, в якій вони існують за несприятливих умов. 
Має двоконтурну прозору оболонку, один або два набори по 2 ядра; як і вегетативна форма, здатна до ділення.

 Легко проникають крізь шлунковий бар'єр, де протягом 10-15 хвилин з однієї цисти утворюються 2 трофозоїти, які у подальшому здатні до самостійного розмноження. 

Цисти зберігаються у випорожненнях до 3 тижнів, каналізаційних стоках до 10 тижнів, ґрунті — 6 міс. і довше, але швидко гинуть при висиханні. 

Кислото- і жовчостійкі, хлоровмісні дезінфекційні засоби на цисти лямблій практично не діють. 

Виявлено ряд генів, за допомогою яких лямблії можуть уникати імунних атак нашого організму.

Джерелом збудника є хвора людина або здоровий носій, які виділяють з випорожненнями за добу декілька мільярдів цист лямблій, 1 г фекалій містить до 2,2 млн життєздатних цист. 

У поширенні лямблій мають значення тільки цисти, для зараження достатньо лише 10-25 їх. 

Період від зараження до виділення цист з калом складає 4-6 діб. 

Процес цистовиділення може тривати багато місяців, причому періоди виділення змінюються періодами згасання, а пауза між виділенням цист триває від 1 до 17 діб. 

Середня тривалість інвазії при однократному зараженні становить приблизно 6 місяців, хоча може тривати роками.

Зараження відбувається фекально-оральним механізмом передачі інфекції. Зараження можливе з водою, харчовими продуктами (особливо фруктами, овочами, ягодами), вжитими без термічної обробки, через забруднені руки, побутові речі. 

Відмічена літньо-осіння сезонність. 

Імунітет не захищає від повторних заражень!

Цисти потрапляють з їжею або водою до травного каналу, долають кислотний бар'єр шлунка й у тонкій кишці розчиняється їхня оболонка. 

Вегетативна форма паразитує у щітковій облямівці слизової оболонки дванадцятипалої кишки і проксимальному відділі порожньої кишки, де проходить процес розмноження.