Отримавши результати аналізів, австрійські лікарі на повторному візиті пояснили пацієнтці, що жодних відхилень у її аналізах немає, тому вони не можуть їй допомогти, а симптоматичне лікування, яке призначили ревматологи в Україні є адекватним, тому вони радять приймати його й надалі. Використання інших сучасних препаратів (біолоджіків чи імуномодуляторів) не є доцільним через відсутність змін у аналізах.

У повному відчаї пацієнтка повернулась додому. Біль не припинявся, від прийому препаратів періодично виникали загострення гастродуоденіту, але лікар гастроентеролог призначала симптоматичну терапію, яка стабілізувала роботу травної системи. Біль у епігастрії та у животі пацієнтка списувала на побічну дію препаратів від болю.

Згодом пацієнтка почала відвідувати усіх нетрадиційних лікарів, які намагались їй допомогти. Почала з іридодіагностики у гомеопата. Вартість візиту була 500 грн. Після обстеження гомеопат повідомив, про кілька діагнозів, про які пацієнтка дізналась вперше і порекомендував приймати гомеопатичні препарати і звичайно жодних традиційних ліків, бо це ж хімія… Пацієнтка приймала ліки 1 місяць і тимчасово відмінила симптоматичні препарати, але жодного результату не отримала, а навпаки з'явився нестерпний біль, який прикув її до ліжка.

Після цього була зустріч з кількома травниками, які гарантували, що без діагностики знають, які саме трави поставлять її на ноги. Пройшло кілька тижнів, а полегшення не було, зате сильно загострився гастрит, що змусило пацієнтку пройти фіброгастроскопію (дослідження шлунку за допомогою зонду) при якій було виявлено ерозії в шлунку, хоча пацієнта приймала льон.

Далі була гірудотерапія – лікування за допомогою п'явок. Впродовж 2 тижнів, щодня по кілька п'явок висмоктували кров, але теж без результату! 

Тоді пацієнтка спробувала відвідати Моршин, Трускавець, Східницю, де лікарі намагались допомогти їй за допомогою усіх можливих процедур, цілющої води та фізіотерапії. І цього разу жодного покращення не було...

Були ще лікувальні масажі, голкотерапія, лікування у бджолярів, лікування кількома видами брендових біодобавок. 

На жаль результату не було. Біль дошкуляв знову і знову, а пацієнтка вже практично не могла самостійно ходити. Ін'єкція стероїдного гормону давала тимчасове полегшення стану на три тижні, а далі усе повторювалось знову і знову. Саме на цьому етапі лікування колега лікар звернувся до мене за порадою, що робити далі, бо ситуація виглядає "патовою".

Отож, я порадив виконати тест, який до цього пацієнтка ще не виконувала. Це був біочіп артритів, біочіп лімфаденітів та біочіп центральної нервової системи нашого німецького діагностичного партнера Euroimmune, який ми виконуємо у лабораторії медичного центру «Біокурс» уже кілька років.

Результати були трохи несподіваними... Антитіл до інфекцій у біочіпах ЦНС та лімфаденітному не було виявлено (зокрема до бореліозу, герпес вірусів, та ще 20 різних інфекцій), але у біочіпі артритів було виявлено наявність IgM до ієрсиній 3 типів.

Єрсинія (Yersinia enterocolitica) - це бактерія, яка потрапляє в наш організм з їжею і може викликати запалення тонкого кишечника, а також може викликати реактивні артрити, міокардит, енцефаліт. 

Після визначення причини артриту пацієнтці було призначено етіотропну терапію і через 3 тижні її стан значно покращився, а біль зник.

Звичайно виникає запитання: "Чому раніше не виконали ці тести, а прийом антибактерійних препаратів, який дав результат відбувся, аж через 2 роки після появи артриту?". Відповідь доволі проста... Лікарі в Україні вважали, що виконання біочіпів є дорогим задоволенням для пацієнтки, тому й не скеровували на ці тести, а відсутність змін у всіх інших аналізах не давало підстав для призначення антибактерійних препаратів. Звичайно, певну роль зіграла і пропаганда шкідливості антибактерійних препаратів, яку проводять ті хто немає розуміння, що таке антибіотик і для чого його застосовувати. Пацієнтка з ненависника антибактерійних препаратів після курсу лікування, який дав дуже хороший результат, перетворилась на прихильника, але тільки під контролем лікаря...

P.S.