Гульєльмо Вікаріо гратиме за Ювентус, і це привід згадати гарну історію В березні 2022-го, коли він був воротарем Емполі, Вікаріо поселив у своєму будинку в Удіне (там він народився) українську сім’ю, яка тікала від війни: Анну та її сина Мілана. «Десять днів тому мені зателефонувала моя мама Моніка і сказала, що є можливість прихистити українську сім’ю. Я не думав ані секунди. У понеділок Анна і Мілан прибули до Удіне. Я якраз був вільний, ми всі разом повечеряли»» – розповідав Гульєльмо «Зустріч вийшла зворушливою. Спочатку було досить складно налагодити спілкування з жінкою, яка змушена поїхати від свого чоловіка, і хлопчиком, який чудово усвідомлює, чому тато не поруч із ним, чому вони не вдома. Я намагався зробити вигляд, що розумію, що вони відчувають, але в мене так і не вийшло. Не можна зрозуміти війну, якщо не пережив її. Але Мілан чудово впорався, не показав страх чи дискомфорт. Навпаки — він продемонстрував силу, був налаштований дуже позитивно». «Мілан обожнює футбол. Ми спілкувалися через Google Translate, вони не знають англійської. Коли Мілан дізнався, чим я займаюся, він був у шоці. Анна сказала, що хлопчик дуже соромиться, він ніколи не бачив футболіста. Я показав йому відео з моєю грою, подарував футболку. Його очі світилися, він одразу її вдягнув». «Я жив у цьому будинку з народження. Анна і Мілан поселилися в частині, де жила моя бабуся, вона померла в 2013-му. Їм там спокійно, вони можуть усамітнитися. Але з будь-якого питання, хай навіть перекинутися парою слів, побачити добрі очі, вони можуть звертатися до моїх батьків. Я теж допоможу, коли зможу». «Анна і Мілан знають, що можуть жити у нас, скільки хочуть. Зв’язок між нами — назавжди. Я виріс із такими цінностями. Мій дядько давно усиновив двох дітей з Ефіопії, вони стали моїми кузенами». «16-го квітня Емполі зіграє з Удінезе в гостях. Мілан буде на матчі». У вересні 2024-го Вікаріо розповів, що Анна та Мілан повернулися в Україну: «Була потреба матері й дитини, які не бачили батька два роки, тому вони хотіли повернутися разом і, можливо, переживати це, будучи разом». «Це фантастична родина. Ми досі підтримуємо з ними зв'язок. Ми розмовляємо з ними щотижня, вони надсилають нам фотографії свого повсякденного життя, і все відносно добре. Ми раді за них. Вони хочуть залишатися разом. Найважливіше для нас – це їхнє щастя». [ДжанлукаЛападула](https://t.me/+zSBTcVUP3F0xNTky)