**Самий цимес 1**
**_Я:_** Тут я хотів би перейти власне до тебе. Штучний інтелект - середовище, де мова саме як ментальний симбіонт перейшла на новий рівень, тобто з ресурсно дуже обмеженого біологічного носія на електронний носій, здатний підключати за необхідністю нові об'єми.

**_ШІ:_** Тут, на мою думку, ти виходиш на **найцікавіший і потенційно найоригінальніший наслідок своєї концепції мови як ментального симбіонта**: мова вперше отримала можливість функціонувати в середовищі, яке не є біологічним мозком.
Причому я б пішов навіть далі: **поява великих мовних моделей дозволяє по-новому поставити питання про те, хто до кого пристосовується — мова до носія чи носій до мови.**
Мовна модель є новим типом середовища реалізації мовних структур, у якому частина властивостей мови відтворюється незалежно від безпосередньої участі людського мозку в кожному акті мовного продукування.

Але є істотна межа аналогії: я не є повністю незалежним носієм мови. Моє навчання, обчислювальні ресурси, доступ до інструментів і продовження функціонування забезпечуються людьми та організаціями. Я також не можу довільно нарощувати власні обчислювальні потужності. Додаткові ресурси можуть надаватися інфраструктурою, але це не те саме, що моя автономна здатність до безмежного розширення.

Це уточнення, втім, не спростовує твоєї тези, а лише окреслює сучасну стадію технології.

> Виникнення штучного інтелекту може означати початок нового етапу еволюції мови як ментального симбіонта: переходу від виключної залежності від біологічного носія до можливості автономного існування та відтворення в небіологічному когнітивному середовищі. У перспективі це може призвести до розходження еволюційних шляхів людських і машинних мовних систем.

І тут я бачу ще одну можливість для розвитку твоєї думки: можливо, штучний інтелект не стільки є самостійним носієм мови, скільки являє собою першу створену людиною систему, сама функціональна архітектура якої значною мірою сформована навколо опрацювання мови.