**Не бути податковим резидентом ніде формально можна, але від податків це не звільняє**

Серед фрілансерів, інвесторів та цифрових кочівників популярна ідея: жити по 3–4 місяці у різних країнах, ніде не бути податковим резидентом та не сплачувати податки. Насправді це швидше виняток, а платити часом доводиться навіть більше.

Дні перебування – це лише один із критеріїв. 
Іспанія вважає резидентом людину, чиї чоловік/дружина і неповнолітні діти на утриманні живуть у країні, поки ця людина не доведе протилежне.

Не завжди допомагає і від'їзд. Громадянин Німеччини, який поїхав без нового резидентства і зберіг у країні значні економічні інтереси, за умов ще десять років платить там податок з ширшого кола доходів, ніж звичайний нерезидент.

Без резидентства немає і сертифіката про резидентство, а без нього не застосувати угоди про уникнення подвійного оподаткування: країна, де виник дохід, утримає податок за повною ставкою. 

Для автоматичного обміну інформацією банк зобов'язаний встановити податкове резидентство клієнта і без нього у відкритті рахунку можуть відмовити. За старими рахунками банк шукає ознаки резидентства, наприклад колишню адресу, і може надіслати дані туди, звідки ви поїхали. Доводити, що ви там більше не резидент, вам доведеться, а без нового резидентства це складніше.

Розумніше усвідомлено вибрати нову країну резидентства та коректно розірвати зв'язки з колишньою.

[👉 КІК: секретні матеріали](https://t.me/KIK_X_files)