Таким чином, наявність у материнської компанії реальної економічної присутності («сабстансу») та статусу фактичного одержувача доходу (бенефіціара) сама по собі може не захистити структуру компанії від податкових претензій, якщо податкові органи вирішать проаналізувати весь холдинговий ланцюжок цілком, щоб визначити, чи є ця схема справжньою.

Для встановлення факту зловживання не обов'язково, щоби виплати дивідендів відбувалися через короткі проміжки часу; враховуються і виплати, розподілені більш тривалий період. Подальший рух коштів може здійснюватися, наприклад, у формі надання позик або відступлення прав вимоги щодо боргів.

Наявність економічної присутності («сабстансу») перестає бути вирішальним чинником: вона потрібна, але недостатньо для підтвердження справжності схеми. Виплата дивідендів проміжної материнської компанії, яка веде реальну діяльність, все одно може бути визнана зловживанням, якщо вона є частиною штучного ланцюжка угод.

Статус фактичного одержувача доходу (бенефіціара) у компанії, яка приймає дивіденди, сама по собі не захищає від застосування норм боротьби зі зловживаннями. Крім того, положення міжнародних угод не можуть бути використані для досягнення результатів, що суперечать праву ЄС.

Для визначення комерційної доцільності та виявлення можливих зловживань необхідно брати до уваги всі угоди на кожному рівні групи, включаючи продаж акцій, реструктуризацію, надання позик та поступку прав вимоги щодо боргів. Податкова перевага, отримана в результаті зловживання, може стати підставою для застосування антиухильних положень на будь-якому етапі ланцюжка операцій, у тому числі щодо контролюючої особи.

Факт зловживання може бути встановлений навіть якщо кінцевий власник є резидентом ЄС — у цьому випадку бенефіціар був резидентом Кіпру, держави-члена ЄС.

[👉 КІК: секретні матеріали](https://t.me/KIK_X_files)