[​​](https://webappcsdfedsssd.controller.bot/media/files/5138116083/BQACAgIAAxkBAAIp-GrOpJG3oyPoT_n5IhHd8zYCT4D1AAKmrQACsNt5SrdhMGeZsyyXPQQ?sig=xab8qeWLGgRnvLHYKQtCxKQLHYG88F3Z1ABztClsZpo)Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2026 року (справа № 317/2973/18)
 
[#конституційність](?q=%23%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C)
[#повідомлення_про_підозру](?q=%23%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%B7%D1%80%D1%83)
[#підслідність](?q=%23%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C)
[#спеціальний_слідчий_експеримент](?q=%23%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%B8%D0%B9_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82)
[#НСРД](?q=%23%D0%9D%D0%A1%D0%A0%D0%94)
[#обшук](?q=%23%D0%BE%D0%B1%D1%88%D1%83%D0%BA)
[#допустимість](?q=%23%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C)
[#провокація](?q=%23%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F)
[#обвинувальний_акт](?q=%23%D0%BE%D0%B1%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B0%D0%BA%D1%82)
[#відкриття_матеріалів](?q=%23%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B2)
[#безпосередність](?q=%23%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C)
 
Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:
 
 Організаційне об’єднання двох інстанції ВАКС в одній юридичній особі не є достатньою підставою ставити під сумнів їх конституційність.
 
 Кримінальний процесуальний кодекс не визначає спосіб доведення до відома особи змісту повідомлення про підозру.
 
 Якщо орган розслідування здійснює слідчі дії, прямо передбачені КПК, такі дії не можуть вважатися «реалізацією повноважень, не передбачених КПК України» у значенні пункту 2 частини 3 статті 87 КПК і мати наслідком автоматичне визнання доказів недопустимими.
 
 Ознака спеціального слідчого експерименту полягає у тому, що під час його проведення допускається використовувати не лише природні (звичайні) умови, а й створювати штучну обстановку або штучні умови. 
 
 Детектив, якому доручено проведення НСРД, вправі доручити її проведення оперативному підрозділу.
 
 Обвинувачений не є володільцем пункту обміну валюти, тому за будь-яких висновків щодо законності обшуку його права не могли бути порушені проникненням і проведенням слідчих дій у цьому приміщенні.
 
 Закон не визначає спеціальних засобів доказування добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи, і висновок про це може випливати з сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи.
 
 Відсутність фіксації проголошення письмового тексту ухвали про обшук не дає підстав визнавати результати розгляду недійсними на підставі частини 6 статті 107 КПК, оскільки зміст відповідної ухвали слідчого судді зафіксовано письмовим документом.
 
 Заборона відеозапису обшуку присутнім на ньому адвокатам у будь-якому разі не може призвести до визнання результатів обшуку недопустимими.
 
 Доступ до інформації, що міститься в телефоні, вирішується за правилами тимчасового доступу до речей і документів. надаючи дозвіл на вилучення технічних пристроїв, слідчий суддя здійснив також і судовий контроль за втручанням у особисте листування, оскільки дозвіл на вилучення технічних пристроїв надається з метою отримання доступу до їх вмісту.
 
 Відсутність арешту на майно або спізніле накладення такого арешту не тягне за собою наслідків у вигляді визнання доказів недопустимими.
 
 Зміст подальшого спілкування обвинуваченого із заявником спростовує версію про провокацію, зважаючи на те, що попередній тиск не позбавив обвинуваченого можливості вільно керувати своїми діями, змусивши його обговорювати варіанти дій, а також розмір та порядок передачі неправомірної вигоди.
 
 Факт того, хто саме виступав ініціатором зустрічей між обвинуваченим і заявником, не має вирішального значення.
 
 При формулюванні обвинувачення не обов’язково мають бути зазначені всі без виключення обставини, наведені у переліку статті 91 КПК.
 
 Відмова прокурора у відкритті матеріалів, які сторона обвинувачення не має наміру використовувати в суді, хоча і свідчить про неповне розуміння прокурором вимог статті 290 КПК, однак не може саме по собі свідчити про наявність певних матеріалів.
 
 Вирішення питання допустимості та належності доказів не завжди вимагає їх безпосереднього дослідження.
 
Повний текст судового рішення за посиланням: 
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/140348036](https://reyestr.court.gov.ua/Review/140348036)