Друзі, зізнавайтеся, у вас бувають дні, коли все летить шкереберть, телефон не замовкає, справи накопичуються, а ви вже й не розумієте, за що хапатися? 

Так от, наші предки мали для цього чудове слово — **ВЕРЕМІЯ**!

Саме воно сьогодні завітало до нашої рубрики [#СловоТижня](?q=%23%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%A2%D0%B8%D0%B6%D0%BD%D1%8F). 

 **Веремія** — це галас, метушня, гармидер, коли навколо стільки руху й шуму, що годі розібратися, що відбувається.

Але є в нього є ще й інше, дуже поетичне значення — **вихор, вир, круговерть**. Наприклад, можна сказати «веремія сніжинок», уявляючи, як вони кружляють у повітрі.

А ще, це слово можна зустріти ще в «Енеїді» Івана Котляревського! Там троянці так активно знайомилися, браталися й святкували, що здійняли справжню веремію. Отже, влаштовувати гармидер вміли ще задовго до появи групових чатів. 

А ще колись казали **«крутити веремію»** — тобто здіймати колотнечу, спричиняти неспокій або морочити комусь голову.

Особисто я вже знаю, де використаю це слово. Наприклад, коли побачу книжковий ажіотаж навколо довгоочікуваної новинки 

Ну погодьтеся, звучить значно цікавіше, ніж просто «хаос»!

 А тепер ваша черга! Розкажіть, коли у вас востаннє була справжня веремія? 
Може, сьогодні зранку?