(Думки в слух)... Довіра до слів влади, зараз відображається на полицях продуктових магазинів. Безумовно ж існує здоровий глузд. Так, зміниться логістика. На жаль, піднімуться ціни, але основні продукти харчування навряд чи щезнуть з продажу. Та й можна згадати початок повномасштабного вторгнення, коли нам вибили всі нафтобази. Але ж пальне на АЗС є. Набагато дорожче за ціною ніж до 24 лютого 2022 року, але є. Заправляйся скільки завгодно. І все це лягає в скарбничку логіки. Але будь-яка людина скаже: «Нагадати, як Президент обіцяв нам травневі шашлики? А що ми отримали замість цього?»… І крити тут нема чим! Спостерігаю за рандомними діями Президента. За тим, як прорахунки власної команди, «мідаси» та «форестгампи» у виконанні «группи товаріщей», він намагається прикрити щовечірніми відосиками, які вже навряд чи хтось слухає. Бачу, як Зеленський роздає догани меру Києва, який аж ніяк йому не підпорядковується. Забувши напвене, як його придворна чучундра Мар’яна радісно бігала по стелі та стінах, після того, як з бюджету Києва забрали вісім мільярдів гривень? Дивлюсь на весь це пипець і ловлю себе на думці, що Зеленський мені нагадує… таку собі сучасну реінкарнацію Брежнєва. Потужні речі, довгі аплодисменти, пятілетку за три года, мільярд дерев, три тисячі ракет. І напевне на все це можна було б закрити очі, якби ж ми зараз не знаходились в стані війни. І не сплачували б щодня пекельну ціну людськими життями за чиїсь прорахунки. Прорахунки людини, яка геть не робить висновків з власних помилок. Вважаєте, я не правий?! Можливо… Тоді назвіть мені, наприклад, прізвище посла України в США? Не знаєте? Дивно, але я також! Під час війни, під час того, як ми життєво залежні від допомоги від США, у нас немає посла в тій країні. Дійсно, а на хіба він потрібен… якщо у нас все вирішує одна людина?! Але ж вирішує дуже херово. І це лише ОДИН приклад повної політичної безвідповідальності та непрофесіоналізму. Вже більше року йдуть розмови про Кабмін національної єдності. Де порятунком країни буде займатися об’єднана команда відповідальних політиків, а не просто рандомних пацанів з Банкової. Більше року дорослі державники криком кричать, «Давайте рятувати Україну! Час спливає!». Але Президент робить вигляд, що не чує! Не бачить! Не розуміє! І в цей же час, чернишови, міндічі, галущенки, мудрі… фінансово гвалтують країну. І це тільки те, що ми знаємо! Уявляю лише скільки ми всього не знаємо! Доки… Тому я вважаю, що Зеленський мусить добровільно піти у відставку, як менеджер, який не впорався із своїми обов’язками. Піти у відставку, давши шанс Україні на порятунок! Багато хто каже, «Ми мусимо змінитися, аби вижити! Встояти! Перемогти!». Важко із цим сперечатися. Але ЗМІНИ мусять починатися з головних кабінетів України. По іншому це будуть не зміни, а фарс. Нагадаю, що після відставки президента, влада переходить до Спікера парламенту і потім вже депутати призначають виконуючого обов’язки Президента України, як це було в 2014 році. Так, безумовно, одразу ж треба призначити дату майбутніх виборів. Але ж не можна. Війна. Що робити? Ну наприклад можна внести зміни в Конституцію та прописати окремим пунктом, що «Виконуючий обов’язки під час дії воєнного стану, робить це до припинення відповідного терміну». Не можна вносити зміни в Конституцію, бо зараз як раз і діє такий правовий режим? Цілком погоджуюсь. Але якщо ТРЕБА, то на два дні, можна зробити перерву в терміні дії стану. І за ці два дні можна багато чого зробити… Було б бажання! Я завжди казав своїм підлеглим одну фразу, потворю її тут: «Не існує проблем, які неможливо вирішити! Окрім однієї… гибелі людини! Ось тоді вже нічого не вирішиш!»… Як громадянин України я не хочу, щоби ця влада невігласів, дотягнула до того моменту, коли вже нічого не вирішиш… Зеленський мусить піти у відставки, давши країні… ШАНС! Слава Україні! Картинка просто так.