Багато «політиків» зі страху щось сказати перед війною взагалі перестали мати власну позицію. Або ж їхня позиція тепер називається дуже зручно - «державницька позиція», яка чомусь проявляється виключно в мовчанні.

Що тут скажеш, коли ти говориш із «неправильним» акцентом, висловлюєш «неправильну» думку чи ставиш незручне запитання — і вже можеш отримати тавро, цькування або звинувачення в чомусь, чого ти взагалі не мав на увазі?

Тоді простіше мовчати. Не висловлюватися. Не займати позицію. І називати це позицію держави.

Але державницька позиція - це не мовчання. Це здатність мати _власну думку, аргументувати її й не боятися говорити про складні речі навіть тоді, коли вони комусь не подобаються._

**Хотілось би почути думку інших депутатів на тему МИР! Без листочка і бажано в прямому ефірі.**