_І це також вчать наші діти у школах (8 клас, зарубіжна)_

**Добре вмирати тому...** (Тіртей)


> Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну,
> Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.
> Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі
> Ниви покинуть і йти жебракувати в світи,
> З матір'ю милою, з батьком старим на чужині блукати,
> Взявши з собою діток дрібних і жінку смутну.
> Буде тому він ненависний, в кого притулку попросить,
> Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.
> Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє
> Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.
> Тож як справді не знайде втікач поміж людом ніколи
> Ані пошани собі, ні співчуття, ні жалю —
> Будемо батьківщину і дітей боронити відважно.
> В битві поляжемо ми, не пожалієм життя.
> О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою,
> Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть.
> Духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте,
> Хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою.
> Віком похилих, у кого слабі вже коліна, ніколи
> Не покидайте старих, з битви утікши самі.
> Сором несвітський вам буде тоді, як раніше за юних
> Воїн поляже старий, в перших упавши рядах,-
> Голову білу безсило схиляючи, сивобородий,
> Дух свій відважний оддасть, лежачи долі в пилу,
> Рану криваву свою не забувши руками закрити,-
> Страшно дивитись на це, соромно бачить очам
> Тіло старе без одежі! А от юнакові — все личить,
> Поки ще днів молодих не осипається цвіт.
> Чоловікам він був милий, жінок чарував за життя він —
> Буде прекрасний тепер, впавши у перших рядах.
> Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане,
> В землю упершись міцніш, стиснувши міцно уста. [139]


Переклад Григорія Кочура