Я вже думав про цю проблему, звичайно, що це питання не врегульовано в Україні. 

**Чому дитина взагалі має отримувати доступ до потужного електросамоката? **Чи не повинні існувати чіткі вікові обмеження для користування такими транспортними засобами? Перед першою поїздкою має бути хоча б базове навчання правилам безпеки та підтвердження, що людина вміє керувати самокатом?

**Якщо йдеться про шеринг **- чому система не може жорстко перевіряти вік користувача? Якщо особа не досягла встановленого законом віку, акаунт просто не повинен отримувати доступ до поїздки.

А якщо неповнолітній скористався чужою банківською карткою або акаунтом - тоді має бути зрозуміло, хто і в яких випадках **несе відповідальність: батьки, користувач, власник акаунта чи компанія-оператор.**

І тут я взагалі не хочу перекладати всю відповідальність на батьків.

Бо є ще оператори електросамокатів. Є міська влада. Є поліція. Є дороги та інфраструктура.

**Подивіться на стан деяких тротуарів і доріг. **Я не знаю, чи мала саме дорожня інфраструктура якийсь стосунок до конкретної трагедії в Тернополі - це мають встановити правоохоронці. Але загалом очевидно: людина на маленькому колесі їде по нерівному, роздовбаному покриттю - і наслідки падіння можуть бути зовсім іншими, ніж для пішохода.


> А тепер про Київ.
> 
> У центрі міста неможливо нормально пройти тротуаром через кількість електросамокатів. Серед користувачів є діти. Є люди, які їдуть на великій швидкості поміж пішоходів. Де контроль?? Поліція спокійно стоїть і дивиться на цей хаос.
> 
> Ми можемо скільки завгодно говорити дітям «будь обережним», але безпечне міське середовище - це не тільки відповідальність дитини чи її батьків.
> 
> Це відповідальність усіх, хто створює та регулює цю систему.
> 
> Тому я б хотів, щоб після таких трагедій ми не обмежувалися черговим «поговоріть зі своїми дітьми про безпеку».
> 
> Потрібні чіткі правила:
> 
> — зрозумілі вікові обмеження;
> — реальний контроль доступу до шеринг-самокатів;
> — відповідальність операторів за недотримання встановлених вимог;
> — правила щодо швидкості та зон руху;
> — належний стан тротуарів і дорожнього покриття;
> — контроль за дотриманням правил у містах;
> — і зрозумілий механізм відповідальності, коли правила порушуються.


Це питання потрібно адресувати Верховній Раді та профільному комітету, Кабінету Міністрів і Міністерству розвитку громад та територій, а на місцевому рівні - міським радам, які відповідають за організацію міського простору та його інфраструктуру.

Бо законодавче врегулювання вже обговорюлось (але ви знаєте, що у нас тільки ініціативи, все що йде після = мертве), зокрема через законопроєкт №3023. ([Кабінет Міністрів України](https://www.kmu.gov.ua/news/vykorystannia-elektrosamokativ-ta-monokolis-profilnyi-komitet-rekomenduvav-ukhvalyty-zakonoproiekt?utm_source=chatgpt.com))

Поки вони (депутати) обговорюють правила (аби побалакати і зробити видимість роботи), сім’ї втрачають дітей.

**Чому це питання досі не врегульовано?**