Ну це було добре. 

[Карісса Орландо «Вересневий дім](https://vivat.com.ua/product/veresnevyi-dim/?s=%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D1%96%D0%BC)**»**

Так, першу половину книги мене дратували персонажі.
Можливо не прям дратували, але викликали здивування: головна героїня дещо відморожена — ну так, повний дім привидів, але ж вони майже мирні, ну трохи крові на стінах — але ж вона зникне в жовтні (хоча далі там розкриваються причини особливостей її поведінки). 
Донька, яка приїжджає до будинку батьків вперше за 4 роки і буквально починає ламати меблі, бо їй конче потрібно залізти в шафки. 
Чоловік героїні — ну скажу, що я раділа тому, як склалася його доля. 

Сподобалося, як поступово відкривалися подробиці минулого життя, це добре вибудовувало паралель з небажанням Маргарет їхати з будинку.

Але от сам фінал мене розчарував. Крізь всю книгу тягнеться тема абʼюзивних стосунків та показано жертву, яка не може з них піти. І це гарно прописаний психологічний трилер. Авторці ще й вдалося майже до самого фіналу витримати інтригу: це дійсно містика чи все ж відбувається в чийсь голові. 

А потім стається 352 сторінка і ти сидиш з думкою, а шоб шо, все ж було ідеально, весь пазл склався, є чудова фінальна фраза, яка б лишила загадку. Просто нащо? Нащо ти вписала оцей слешер та «разом нас багато»?

За фінал мінус, але книзі все одно 4 зірочки. 

P.s. А ще поки читала постійно згадувала серіал «Привиди» (тільки той, що британський). Бо в цілому тут присутній трохи такий, комедійний вайб. Хоча можливо це були нервові смішки, хтозна. 

 [Книжкова Драконка](https://t.me/Ukrainian_Ironbelly)