Кожного дня  вранці, в обід і близько п'ятої вечора  я дивлюся у вікно на одну й ту саму картину...

_Виходить дідусь. _
_Сам, на палицях. І веде на повідках двох великих, не породистих собак. _

Вже понад рік цей розклад не змінюється ні на хвилину: за ним буквально можна звіряти годинник.

Причому людина живе в приватному будинку, але водить до річки та поля прогулятись своїх собак 

**Для мене такі люди як справжні спортсмени.**

А насправді все тримається от на таких базових, здавалося б, непомітних речах. 


> На звичайній щоденній дії.


**ДІЇ** 

**Коли немає натхнення і сил, врятувати може тільки одне  - внутрішній розклад і прості звичні дії. Це і є твоя головна безпека**

От як не зарядитись цією мовчазною стійкістю? 

_Доречі, гуляючи зі своїм собакою, я з ним зустрічалась поглядом і як всі собачники думала завести бесіду, але нажаль на контакт він не йшов_

[#думки@about_content](?q=%23%D0%B4%D1%83%D0%BC%D0%BA%D0%B8)