Я вже писала, що читаю зараз Берна «Ігри, в які грають люди», і там є такий цікавий термін — **погладжування**.

Берн наводить приклад, що якщо немовля не отримує від матері тілесних доторків, воно фізично впадає в депресію. 

Голод за телесним контактом 

А тепер дивіться як цікаво цей _голод за контактом_ залишається з нами на все життя і як він виглядає в контенті. 

бо ж несемо ми цей самий голод у свої блоги! 

експерт роками пише в стіл, намагається комусь щось довести, вибиває ці погладжування через охоплення, лайки та реакції, а їх немає...  все, настає вигорання. Повна контентна депресія, коли дивитися на телефон стає  неможливим

Я ловлю себе на думці, що значно виросла з відчуття, коли постійно дивишся на лайки до новоствореного контенту чи охоплення. 

_І що цікаво, що  я ж до цього стану не прийшла за тиждень, чи за місяць, чи навіть за рік. _

Це все вибудовувалося роками, крок за кроком.

Я просто шукаю свій **власний комфортний стан. **Коли у тебе є внутрішня стабільність, коли ти тримаєш опору всередині, то й транслюєш у світ зовсім інакше. 

Немає надриву, немає біганини, немає  цього вічного «треба терміново щось викласти, бо всі кудись біжать».

Але фундамент полягає в тому, що 

> нам усім потрібні ці погладжування, це наша база, без якої ми «чахнемо», як те маля.


Вихід тут один: перестати шукати це визнання назовні через надрив і навчитися давати його собі самому через **внутрішню стабільність.**

Коли ти будуєш свою опору всередині, коли в тебе є чітке розуміння своєї цінності то ти і не залежиш від щохвилинних охоплень, і от тоді  ти перестаєш відчайдушно «випрошувати» оці погладжування. 

**Ти починаєш транслювати з спокійного стану ВСЕРЕДИНІ **

І тоді і люди притягуються твої, і реакція йде зовсім інша. 

Жива, тепла, справжня... Ніяких маніпуляцій. 

Просто нормальний людський діалог і робота твоя в кайф, до якої ти **доріс сам**.

Бо лайки та охоплення  це звісно приємний бонус, але ніколи не опора. 

Ваша цінність не обнуляється від того, скільки людей подивилося сторіз сьогодні і натиснули сердечко. 

І коли ти це усвідомлюєш  

> блог перестає бути місцем битви. Він стає місцем твого дому.


[#думкивголос](?q=%23%D0%B4%D1%83%D0%BC%D0%BA%D0%B8%D0%B2%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%81)