Це дозволить зменшити кредитний ризик банків, збільшити обсяг доступного фінансування та одночасно знизити потребу в бюджетній компенсації процентної ставки.
Окремий механізм необхідний для підприємств, які мали кредити до атаки, але через пошкодження активів втратили здатність їх обслуговувати. Новий кредит без реструктуризації старого боргу лише збільшуватиме боргове навантаження. Тому доцільно запровадити можливість продовження строку кредиту, відтермінування погашення основної суми, grace period, реструктуризації процентних платежів та часткової державної гарантії за реструктуризованим портфелем.
Таким чином, страхування має стати передумовою масштабного кредитування, а державна гарантія — інструментом мультиплікації банківського капіталу, а не заміною приватного фінансування.
3. ДОДАТКОВІ ЗАХОДИ ДЛЯ ШВИДКОГО ВІДНОВЛЕННЯ БІЗНЕСУ
Поряд із двома ключовими напрямами необхідно усунути адміністративні та фінансові бар’єри, які перешкоджають швидкому відновленню.
Передусім необхідно забезпечити швидку ліквідність після атаки. Страхування не повинно означати необхідність очікувати місяцями завершення всіх процедур оцінки. Доцільно створити Claims-Liquidity Facility, яка дозволить здійснювати авансові виплати на основі попередньої оцінки за Єдиним реєстром ушкоджень (на основі матеріалів, наданих для швидкої реєстрації)  з подальшим остаточним врегулюванням збитку. Орієнтовний обсяг такого механізму у запропонованій моделі становить 3 млрд грн, а цільовий медіанний строк від подання заяви до першої виплати — 30 днів.
Необхідно також адаптувати податкові правила до реальності воєнних збитків. Для постраждалих підприємств доцільно передбачити можливість перенесення підтверджених збитків від знищення активів на прибуткові періоди у визначених межах, прискорену амортизацію нового обладнання, звільнення цільового фінансування від оподаткування та контрольоване відтермінування окремих податкових платежів. Окремо слід поширити на всі території, де підприємство зазнало фактичного ураження, механізми відновлення документів та зупинення перевірок, які сьогодні значною мірою прив’язані до статусу території.
Держава також має стимулювати бізнес інвестувати у зменшення власного воєнного ризику. Йдеться про співфінансування пасивного захисту обладнання, резервних джерел електроенергії, резервних майданчиків, часткової релокації критичних операцій та резервних складських потужностей. Підприємства, які інвестують у стійкість, мають отримувати кращі умови державної підтримки та гарантування.
Нарешті, Україна має активніше залучати міжнародний капітал до розподілу воєнного ризику — міжнародних перестраховиків, експортно-кредитних агентств, міжнародних фінансових організацій, донорського фінансування та механізмів гарантування інвестицій. Державна участь у таких механізмах має виконувати роль anchor/risk absorber, яка дозволяє мобілізувати значно більший приватний та міжнародний ресурс.
4. ФІСКАЛЬНА ЛОГІКА ТА ПРИНЦИПИ РЕАЛІЗАЦІЇ
Запропонований підхід дозволяє перейти від прямої компенсації збитків до системи розподілу ризику. За наведеними у пропозиції розрахунками, пряма компенсація аналогічного обсягу збитків могла б вимагати близько 78 млрд грн бюджетних ресурсів, тоді як запропонована вище модель передбачає орієнтовні чисті бюджетні видатки на рівні 8-14 млрд грн на рік, при цьому дозволяючи залучити близько 30 млрд грн страхових премій бізнесу, міжнародну перестрахувальну ємність та додатковий банківський капітал через державні гарантії.
Саме така фіскальна логіка має стати основою державної політики: державна гривня повинна використовуватися передусім для розподілу ризику та мобілізації приватного капіталу, а не для його заміщення.
При цьому для всіх інструментів мають діяти єдині правила: один збиток компенсується один раз; використовується єдиний реєстр та автоматична звірка; оцінка збитків здійснюється незалежно; забезпечується прозорість та публічний моніторинг; кожен інструмент має містити чіткі критерії додатковості, бюджетні ліміти та механізм регулярного перегляду.
Пропозиції аналітичних центрів