Конституційний Суд України відмовився визнати неконституційною заборону на умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби  засудженим за певні злочини

«28» жовтня 2026 року Конституційним Судом України було прийнято Рішення № 13-р(ІІ)/2026 у справі №  3-206/2025(412/25) щодо відповідності Конституції України окремих приписів ч. 1 ст. 81-1 Кримінального кодексу України.

Нагадуємо, що згідно абз.абз. 1-2 ч. 1 ст. 81-1 КК України під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, передбачене цією статтею, не застосовується до осіб, засуджених за:
 вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, 
засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, 
або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень 
чи засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 цього Кодексу, 
а також до засуджених службових осіб, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 цього Кодексу займали особливо відповідальне становище.

КСУ перевірив відповідність закріплених ч. 1 ст. 81-1 КК України обмежень ст.ст. 3, 23, ч.ч. 1-2 ст. 28, ч.ч. 1-2 ст. 24, ст. 21, ч. 1 ст. 65 Конституції України і сформував наступні висновки:

оскаржувані приписи визначають межі доступу до механізму умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, обумовленого проходженням військової служби та потребами оборони держави, однак не позбавляють таких осіб реалістичної перспективи звільнення від відбування покарання та не порушують права на повагу до людської гідності, права на вільний розвиток особистості, а отже, не суперечать статтям 3, 23, частинам першій, другій статті 28 Конституції України;

особливий характер військової служби зумовлений, зокрема, специфікою завдань, що їх виконують військовослужбовці та що передбачають можливість носіння, зберігання та застосування зброї, а також застосування бойової техніки. Зазначені особливості військової служби зумовлюють потребу в установленні спеціальних вимог щодо надійності та безпечності осіб, яких приймають на військову службу, зокрема осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання на підставі статті 811 Кодексу.

Виконання позитивного обов’язку держави щодо захисту життя, здоров’я та безпеки людини передбачає вжиття державою належних і достатніх заходів для запобігання загрозам життю та здоров’ю осіб, які перебувають під її юрисдикцією, зокрема військовослужбовців, які виконують завдання з оборони держави, у тому числі спільно з особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання для проходження військової служби на підставі статті 811 Кодексу, та цивільного населення, яке з ними взаємодіє;

залучення до проходження військової служби осіб, які вчинили насильницькі та інші особливо тяжкі кримінальні правопорушення, пов’язане  з додатковими ризиками для військової дисципліни, субординації, належного виконання бойових завдань, а також життя і здоров’я інших військовослужбовців та цивільних осіб. За таких обставин держава не лише має право, а й зобов’язана враховувати зазначені ризики під час визначення осіб, щодо яких може бути застосовано механізм умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, передбачений статтею 811 Кодексу;

Конституційний Суд України виснував, що оспорювані приписи статті 811 Кодексу не суперечать частинам першій, другій статті 24 Конституції України в їх системному зв’язку зі статтею 21 Конституції України, частині першій статті 65 Конституції України.

Огляд підготувала юристка Владислава Овчаренко