Думки божевільної

Поки у моєму житті радісні новини. 

Десь в іншому місті біда.

І жити не ловко, але і не жити неможливо.


Не розумію, що робити в такі моменти?

Кому нужні ті розмови про книжки, коли таке? 
Чи говорити навпаки чи шо блядь робити?

Але вдруг завтра прилетить мені, а я не встигла розказати вам про класну книжку або просто потіліпати. 

А почну говорити про інше, скажуть що я безперечна людина. 


Я ніколи не висвітлюю новини. Ви і самі все читаєте. Або ні, як я, бо обрала свідомо не знати.

Висвітлити одне місто, коли пів країни в цей момент в крові, я теж не можу. 


Я себе такою конченою і безпорадною відчуваю. 

Ой, блядь. 
Можете не читати цей бред, а якщо ви дочитали - дякую, мені важливо бути почутою.