Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько — колюче терня?

Чом твої устонька — тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?

Ох, тії очі темніші ночі,
Хто в них задивиться, й сонця не хоче&#33;

І чом твій усміх — для мене скрута,
Серце бентежить, як буря люта?

Ой ти, дівчино, ясная зоре&#33;
Ти мої радощі, ти моє горе&#33;

Тебе кидаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.

**— Іван Франко**

Підпишись  [Цитати](https://t.me/+hqAnqZiSgpxlNzgy)&nbsp;