Її душа повік належала йому...
Крізь час, що тонко в'ївся в скроні... 
І навіть, коли їй зустрівся інший на шляху, 
Той, що зігрів в житті від холоду долоні...

Подарував безпеку і свою турботу... 
Кохав безмежно, всю леліяв на руках... 
А їй... А їй бувало ночами кипіли сльози... 
Вона тікала в спогади, на зустрічі у снах...

Вона не раз до нього бігала думками...
Хто ж бо судитиме її... 
Який закон? Велика прірва поміж їхніми життями...
От тільки серце досі б'ється в унісон...

**— poesiya sofi c**

Підпишись   [Цитати](https://t.me/+hqAnqZiSgpxlNzgy)