Завжди цікавила психологія людей, які замість власної субʼєктності, яка полягає в тому, що ти завдяки інтелекту і характеру можеш слати нахуй якщо треба навіть вищестояще начальство, якщо воно довбойбське, і тебе за це поважають, і ти сам себе поважаєш, обирають інше - обирають вилизування чиєїсь сраки, роль песика за тарілку корму і місце за столом того, з ким міг би бути на рівних, якщо б звісно обрав субʼєктність і відстоювання власної думки. 

Як думаєте, чому так часто?