у Чернігові (на околиці) цілий день дощ, холодно, що я зловила настрій «хоахоа» і сиджу дивлюсь Сутінки. знали б ви ЯК СИЛЬНО в мене тягнеться рука піти купити ще й книжки… взагалі приїхала до батьків на дачу, щоб трохи відпочити від київських тривог, потрогати траву, поїсти помідори з грядки, яблука з дерева та малину з куща. щоночі вимикаю все світло у дворі та йду дивитись на зорі. і видно не тільки велику ведмедицю, а ще міліони маленьких зірочок! після Києва — кайф. я завжди була закохана у Київ, але щось втомилась. я завжди тікала з Чернігова, бо всі підліткові спогади засмучували, останні роки перед випуском зі школи мені було тут погано, а тепер я прям не хочу повертатися до Києва. тож до кінця серпня точно чекайте відгуки на книжки не на фоні стіни та моїх книжкових полиць гарних — а на фоні яблунь та груш, всіяних плодами! лише сумую за своєю бібліотекою, книгарнею Vivat та кавʼярнею під домом. але тут є красивезний луг та тиша. отакі от життєві апдейти