зрозуміла, що через те, що в основному читаю фентезі — книжки про реальність зачіпають мене якось глибше. 

звикаєш думати про вигадані проблеми, вигадані війни. так, звісно вони — це віддзеркалення реальності також. 

але от читати про 23-річного хлопця, який вже зневірився в житті — як відро холодної води на голову. 

чи про сімейні образи, які того не варті. 

після цієї книжки вертаюсь назад до фентезі, ну його оце все))