Арда Туран — La Gazzetta dello Sport: 


> "В Україні йде війна, щодня гинуть люди, і світ має про це знати. Люди демонструють неймовірну силу та стійкість, вони не втратили радість життя. Вони можуть провести ніч у бункері, а наступного ранку вийти на роботу чи відвести дітей до школи. Вони відмовляються дозволити життю зупинитися. Перед обличчям такого народу нам було б несправедливо скаржитися. Футбол може подарувати цим людям кілька годин щастя: ми не просто команда, ми представляємо надію цілої країни.
> 
> Минулого року ми програли вдома ЛНЗ з рахунком 4:1. Напередодні Львів зазнав потужного обстрілу, люди провели ніч у сховищі. Після матчу я був дуже злий, і в якийсь момент переді мною опинився 8-річний хлопчик. 
> 
> Його звати Роман, він уболівальник "Шахтаря", його будинок розбомбили, він втратив матір і переніс 35 хірургічних операцій. Він каже мені: "Містере, не сумуйте. У житті бувають гарні дні і погані дні. Треба йти далі". 
> 
> З огляду на те, через що він пройшов, це був надзвичайний погляд на майбутнє. 
> 
> Того дня я засвоїв від Романа один із найважливіших уроків у своєму житті: слід поважати нашу професію і робити все можливе, щоб робити людей щасливими, але ніколи не забувати, що це гра, тоді як реальне життя набагато більше. Роман нагадав мені про це: ми залишилися на зв’язку і зустрічаємося щоразу, коли маємо змогу".