> Чому ти більше не насолоджуєшся тілами, які тобі охоче пропонують? (Ще одна маленька краса, яку люди вирізають із потворності існування.)
> Я знаю, що думаю, сподіваюся, уявляю. Це через мене. Це тому, що ти не бачиш інших, коли знаєш, що я десь тут. Ти ненавидиш мене, але я поглинаю тебе, і цього мені достатньо.
> Ти бачиш мене, Маленька Лисичко, і це моє особисте диво. Бути побаченою, бути пізнаною — найосновніші бажання, які ми маємо. Але мені цікаво, що зараз втамовує твоє бажання цього? Чи, можливо, це ці листи?
> Ти заперечиш це. Злісно. Твоє обличчя почервоніє, а очі звузяться, ніби твої вії коли-небудь зможуть приховати той яскравий блакитний колір. Але це я викликаю це почервоніння, це я змушую кров бурхливо й п’янко текти твоїми венами.


 [The Fox and the Devil](https://t.me/book_voyage/1307) 

[на пряний напій моряка](https://send.monobank.ua/jar/2hreHM5pmq) 
[підняти вітрила](https://t.me/book_voyage?boost)