> Лі притиснув чоло до чола Сен, і його теплі сльози тепер текли й по її щоках. Вона відчула їхній солоний смак, коли вони досягли її губ. 
> — В мене нікого не залишилося, — прошепотів Лі так тихо, що Сен це більше відчула, ніж почула. — Моя мати померла, Хіна померла, і ти теж скоро помреш. 
> — А твій батько? — запитала Сен.
> — Сен, він мене не бачить, — прошепотів Лі, і ще більше сліз потекло по його обличчю. — Якщо немає нікого, хто б тебе справді бачив, це ніби ти взагалі не існуєш.


 [Japanese Gothic](https://t.me/book_voyage/1411)

[на пряний напій моряка](https://send.monobank.ua/jar/2hreHM5pmq) 
[підняти вітрила](https://t.me/book_voyage?boost)