[«Біла смерть» Раґнар Йонассон](https://laboratory.ua/products/bila-smert-trylogiya-gelgi-knyga-1)

_видавництво: Лабораторія, 7/10_

**Дивіться, парадокс цієї книжки в тому, що вона набирає оберти під кінець, залишаючи тебе в здогадках і бажанні купити наступну частину (і та, нагадую, що це перша книга із трилогії). Та про все по порядку.**

 Література холодної Півночі є специфічною. Принаймні, для мене, якій в звичайних книгах важко запам’ятовувати імена героїв, а тут у нас величезні, важковимовні слова. Та і про менталітет варто  зазначити. Але в цій книзі я не відчувала цього надто великого тиску від різниці з тим, що я зазвичай читаю. Проблема була в іншому: в тому, що на початку – це було нудно, а ще важко влитися в саму історію через маленькі розділи про багатьох незнайомих людей та стрибаючі часові рамки. А коли я вже втягнулася, то і історія підійшла до кінця. 

**_За зав’язкою маємо_** Гельґі, молодий криміналіст, що розпочинає роботу в Рейк’явіку та нарешті має змогу більш поглиблено досліджувати нерозкриту справу 1983 року, від якої завжди шаленів (якщо так можна назвати загадкові вбивства). Окрім цього, потрібно зазначити, в його особистому житті також не все спокійно. Та продовжимо з вбивствами. В 1983 році в лікарні знаходять вбитою медсестру, а потім і головний лікар викидається з вікна.  Офіційна версія говорить, що це лікар вчинив самогубство, не зміг нести тягар вбивства, яке скоїв. Та чи це так? Звісно, не так, тут і до бабки не ходи. Але давайте про враження.

 Книга **_коротенька, _**всього 210 сторінок, і коли я кажу, що надто багато інформації в перших п’ятнадцяти розділах  - я не перебільшу. Справді, важко влитися в історію, коли ти отримуєш сторінку розділу від лиця незнайомої тобі людини в тайм лайні 1983 року, а наступний розділ – від лиця когось із сучасності. І поки ти оце зумієш влитися - пройде більша частина історії. Я справді почала викупати події після сторінки 130-ї десь.

Але під кінець справді стає цікаво. Звісно, я не можу сказати, що автор зробив неймовірний хід конем, від якого я сиділа здивована від розв’язки, але це було добре. Ще краще став клікбейт в кінці, через який я тепер хочу наступну частину. До речі, чистосердечне: половину імен герої я читала, опускаючи частку букв, бо проговорювати важкі слова про себе мій мозок не захотів.

 _В цілому, любителям жанру ця книжка може здатися примітивною, бо вау-розв’язки, справді, немає. Але для таких читачів, що інколи забігають на вогник – це може залетіти на ура._ 

А ще мене дуже потішало те, наскільки багато автор**_ приділяв уваги книгам та любові до них_**. Ну це однозначний плюс, самі розумієте.

Раджу!

 [#дегустація2026](?q=%23%D0%B4%D0%B5%D0%B3%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F2026)