Кабінка дістається найвищої точки колеса, і атракціон зупиняється. 
Лайла видає тихий звук і міцніше впивається в мою руку. 
— Я тримаю тебе. 
Ми гойдаємося на свіжому океанському бризі, а рожеві хмари розбиваються об хвилі, розмальовуючи їх, наче вітражне скло. 
— Ого, вау, — видихає вона. — Це дивовижно. 
— Так. 
Але я дивлюся зовсім не на краєвид. 
Вона ловить мій погляд, і її губи трохи розтуляються. 
Шум фестивалю вщухає, поки все, що я чую, це свист вітру та м’який ритм її дихання. 
Я піднімаю вільну руку й відводжу з її щоки пасмо волосся.
Лайла пригортається щокою до моєї долоні. — Максе, — шепоче вона, коли я нахиляюся до неї, а вона піднімає обличчя назустріч.
**
Феєрверки та глазур — Крістін Каст ****