— Ми повинні влаштувати перездачу, — каже він. — Щодо торта. Я так і не зміг скуштувати тебе. 
Його погляд опускається до моїх губ, і я відчуваю цей погляд, як фізичний дотик. 
Моє серце завмирає, і він кліпає, витрачаючи кілька секунд на те, щоб усвідомити свою помилку, перш ніж його обличчя стає яскраво-червоним. 
— Твій торт! — Він соває підвіску у формі лиса туди-сюди по ланцюжку. — Я так і не зміг скуштувати твій торт. 
— Твоя правда, — кажу я, намагаючись звучати невимушено, незважаючи на пульсацію між ніг. — Ти так і не спробував. Торт, — додаю я. — Очевидно.

**Феєрверки та глазур — Крістін Каст ****