Ми сиділи в тихому кабінеті та перебирали версії.

Ми — це я та співробітники СБУ.

І у мене, людини, котра за свої неповні 55 років пройшла чи не всі кола пекла, було розуміння того, що і я також один із основних підозрюваних.

…

Бо коли стається замовне вбивство, то відпрацьовують всі можливі версії: борги, коханки, «битовуха», конфлікти на роботі. 

Доволі часто я розмірковую про те, що через свою поінформованість я довго вдивляюся в безодню. 
А безодня за це вдивляється в мене у відповідь. 

Це сказав не я. 
А Ніцше. 
У своїй книзі «По той бік добра і зла».

…

Співробітники СБУ дуже ретельно і «під олівець» розглядали все можливе: від підрядників Лівобережної адміністрації до моїх із ним звʼязків. 

Із ним. Із Юрою Федьком. 

…

«Начальником Лівого берега»
Фактично моїм заступником.
Особистим другом.
Куратором районів. 
Людиною, з якою я навчався в університеті і товаришував понад 30 років. 
Безсрібником, який жив у звичайній багатоповерхівці та їздив на 14-річному «Санта-Фе».

…

Півтора року тому його підірвали разом із Анжелою, його дружиною, біля підʼїзду. 

Анжела вижила. 

Юрі відірвало ноги і він стік кров'ю, поки рятувальники вирізали його з машини ще живого…

…

Сьогодні СБУ знайшла вбивцю. 
Я не розповідатиму подробиць. 
Краще за мене це зроблять журналісти. 

О 15-й буде відкритий суд над убивцею.

…

Я не розповідатиму подробиць, бо моє й без того розбите серце рветься на шматки.

Проте, як завжди, мене не зрадила моя інтуїція. 

Вірніше, моя звіряча чуйка.

Півтора року тому я сказав СБУшникам: «Хлопці, не займайтеся х@йнею. Його вбили не підрядники, кредитори чи побутові конфлікти. Його вбили спецслужби росіі.

Бо я, мої підлеглі, весь Дніпро, який плюнув у пику «руской вєснє» ще у 2014 році, для них все це — ціль. 

І вони діставатимуть нас у будь-який спосіб: від замовних убивств до сфабрикованих кримінальних справ та дискредитації у пресі».

…

Моя звіряча чуйка мене ніколи не зраджує. 

Ані тоді, ані сьогодні. 

Слідство має всі докази, що Юру вбила росія. 

Той-таки Ніцше казав, що не можна перемогти чудовисько, не ставши ним. 

Поступово я ловлю себе на думці, що повільно, але невідворотно стаю чудовиськом…

…
…
…

Я хочу сказати слова подяки Олександру Покладу за особистий контроль цієї справи. А також усьому особовому складу Дніпровського управління СБУ за півтора року роботи, тисячі відпрацьованих контактів та безсонні ночі. 

Хлопці, зізнаюся, іноді я втрачав надію. 

Але вам вдалося.

Честь та низький уклін.