**Уповільнення зростання доходів посилює ностальгію за минулим і невпевненість у майбутньому**

Дані Світового банку свідчать про помітне погіршення динаміки добробуту в багатьох країнах: сьогодні **~3,3 млрд людей** живуть в економіках, де ВВП на душу населення у 2014–2024 роках зростав щонайменше удвічі повільніше, ніж у попереднє десятиліття, тоді як **десять років тому таких людей було 1,1 млрд;** кількість відповідних країн і територій збільшилася з 68 до 80, а **~730 млн людей** **живуть** в економіках **із від’ємним зростанням доходу на душу населення.**
Ця тенденція зачіпає й розвинені держави: **у Німеччині** реальний дохід середнього мешканця за останнє десятиліття зростав на **~0,6% на рік проти 1,5%** у попередньому періоді, а **в Південній Африці** реальний ВВП на душу населення у 2014–2024 роках **скоротився ~на 7,1%** після зростання майже на 19% у попереднє десятиліття і до 2024 року виявився нижчим за рівень 2007 року.
Водночас змінюються суспільні очікування: **у Китаї **частка людей, які вважають, що наполеглива праця обов’язково винагороджується, **знизилася з 62% у 2004 році до 28% у 2023 році, **на тлі чого набула поширення філософія lying flat — відмова від надмірного трудового навантаження за відсутності відчутного зростання добробуту.
Песимізм помітний і **в Європі:** за даними Pew Research Center, у десяти європейських країнах медіанні **70% респондентів** вважають, що їхні діти житимуть гірше за батьків у фінансовому плані; **у Франції** так вважає **81%,** **в Італії та Великій Британії — по 79%, у Німеччині — 61%. **Дослідження, в якому взяли участь майже 20 тис. європейців із 19 країн, також виявило зв’язок між відчуттям, що «раніше у таких людей, як я, все було краще», та більшою підтримкою популістських сил.
У сукупності ці тенденції вказують на суттєву проблему: **для суспільних настроїв має значення** не лише **поточний рівень** доходів, а **й впевненість** людини в можливості **поліпшити** своє становище **в майбутньому. **Тобто, коли звична модель "освіта — робота — кар’єрне зростання — власне житло — вищий рівень життя наступного покоління" перестає сприйматися як реалістична, **посилюються ностальгія за минулим, економічний песимізм і недовіра до перспектив подальшого розвитку.**

[Бізнес Інсайдер](https://t.me/+9AGiQNdKiL0yYmEy)