До речі, у книжці згадується **міжнародний проєкт — Death Cafe.** [#історіякнижок](?q=%23%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B6%D0%BE%D0%BA)

Це своєрідна «соціальна франшиза»: волонтери в різних країнах організовують безплатні зустрічі, де незнайомі люди п’ють чай, їдять торт і говорять про смерть. 

Формат розробили британець Джон Андервуд і його мати, психотерапевтка Сью Барскі Рід, на основі ідей швейцарського соціолога Бернара Креттаза.

[Проєкт досі дуже активний](https://deathcafe.com/p/what-is-death-cafe.html/?utm_source=chatgpt.com), відбулося вже 24 786 зустрічей у 100 країнах. В Україні проєкт веде Альона Каравай і він вже [переріс у Школу смерті.](https://www.instagram.com/school.of.death.ua/)Зустрічі проходять в Києві.