**Що відбувається з ідентичністю жінки, коли всі довкола бачать у ній передусім матір?** Чи має жінка право шкодувати за непрожитим життям, боятися втратити себе й не відчувати чарівного спокою, який вагітним чомусь постійно обіцяє культура? [#фемліт](?q=%23%D1%84%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%96%D1%82)

«[Зсув» Емми Патті](https://vivat.com.ua/product/zsuv/)— Енні на останніх тижнях вагітності вибирає дитяче ліжечко в IKEA, аж раптом стається землетрус. Без телефона, грошей і зв’язку з чоловіком вона вирушає пішки через зруйноване місто.

Раніше не звертала уваги, але днями погортала в книгарні й зрозуміла, що треба брати&#33;

Уся історія охоплює один день і фактично стає довгою розмовою Енні з ненародженою дитиною. Жінка сердита, виснажена, налякана й саркастична. Вона мріяла стати драматургинею, а тепер працює в офісі та спостерігає, як чоловік досі намагається побудувати акторську кар’єру. А ще вона нажахана материнством&#33;

Авторка вплела у книжку власний досвід пренатальної депресії. Вона роками хотіла дитину, але після настання вагітності раптом відчула страх, відторгнення й сором. Їй здавалося, що ці почуття автоматично роблять її поганою матір’ю.

Буду читати&#33;