Українською виходять мемуари Елізабет Ґілберт, яку в нас знають найбільше за автобіографічним романом «Їсти, молитися, кохати» і історичною книгою «Місто дівчат». [#лгбткнижки](?q=%23%D0%BB%D0%B3%D0%B1%D1%82%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B6%D0%BA%D0%B8)

Але мемуари [«Довгий шлях до річки»](https://starylev.com.ua/knyga-dovgyy-slyax-do-ricky)— відкриють нам зовсім іншу частину життя авторки — про її стосунки з жінкою, які були складними, співзалежними, зі смертю на порозі та наркотиками. 

**Про що ця історія
**
У 2000 році Ґілберт познайомилася з Раєю Еліас — музиканткою, письменницею та перукаркою сирійського походження. Спершу вони були клієнткою і майстринею, потім подругами, сусідками, музами одна для одної, а зрештою парою.

Упродовж багатьох років їхньої дружби Ґілберт була одружена з Жозе Нуньєсом — тим самим «Феліпе», якого зустріла наприкінці подорожі з «Їсти, молитися, кохати».

Усе змінилося 2016 року, коли в Раї виявили рак підшлункової залози й печінки та сказали, що їй залишилося приблизно пів року. Зіткнення зі смертю змусило Ґілберт нарешті визнати, що вона кохає Раї і хоче бути лише з нею. Спочатку їхнє спільне життя було схоже на спробу вмістити десятиліття кохання у кілька місяців: подорожі, подарунки, вірші, пристрасть, абсолютна відмова від будь-яких обмежень.

А потім Рая, яка в минулому мала наркотичну залежність, пережила важкий рецидив. Ґілберт поступово перетворилася з коханої та доглядальниці на співзалежну людину, яка оплачувала наркотики, втратила себе і своє життя.



**Над книжкою Елізабет Ґілберт працювала сім років**, спочатку намагаючись розповісти цю історію через художній текст і поезію, але зрештою обрала максимально пряму форму. У мемуарах поєднані оповідь, уривки зі щоденників, малюнки, молитви та вірші. Про походження назви й роботу над книжкою авторка [розповідала тут.](https://people.com/elizabeth-gilbert-new-memoir-all-the-way-to-the-river-exclusive-8774875)

Хто теж чекає на український переклад?