[Брітт-Марі була тут - Фредрік Бакман](https://knigolove.ua/book/britt_marie_bula_tut)

**Моя оцінка: **★★★★☆

На жаль, **сподобалось не так сильно, як я очікувала** _(після «Тривожних людей» планка була надто високою ____)._

**Плюси:**

**** Брітт-Марі**
Чи подобалась вона мені? Не завжди. Чи була вона персонажкою, за якою було цікаво спостерігати? Однозначно.
Брітт-Марі — складна, а іноді й _справді нестерпна._ Вона переймається тим, що скажуть люди, чіпляється до дрібниць, іноді засуджує, не завжди витончено діє в різних соціальних ситуаціях й регулярно говорить щось, від чого хочеться ляснути себе по лобі_ (я так і робила, не засуджуєм____)._ 
Але в той же час вона добра, рішуча, віддана й значно_ м’якша, ніж здається на перший погляд. _
І мені дуже сподобалось, що ближче до кінця книжки_ вона не стала зовсім іншою людиною _— не прокинулась одного ранку невимушеною, веселою й готовою з легкістю приймати спонтанність, бруд і хаос. Вона просто почала дозволяти собі трошки більше, впускати в своє життя людей і пробувати нове_ (навіть якщо їй це не дуже подобалось)_. І фінал мені дуже сподобався_ (книжку на 4 зірочки витягнув, ну). _

 **невидимість жіночої праці **
Найважчим в цій книжці для мене, мабуть, було читати про те, _як жінка може поступово зникнути всередині шлюбу._
Як можна готувати, прибирати, прасувати сорочки, дбати про дітей чоловіка, пам’ятати різні дрібниці, і знати, що **нічого з того, що ти так старанно робиш, не помічають **_(поки це не зникає)._ А ще сумніше — через п’ять, двадцять або сорок років опинитись в ситуації, де** ти вже не знаєш, хто ти без свого чоловіка.**

 А ще дуже цікаво було спостерігати за тим, що відчувала Брітт-Марі з приводу **шлюбу, зради, прощення та руху вперед.** 
Ніщо в її почуттях і міркуваннях не було простим. Вона не вирішила в один момент: _ну, чоловік зрадив, дякую, нарешті мені відкрились очі, я йду і більше ніколи не озирнусь назад_. І я рада, що це було не так, бо після сорока років спільного життя так майже ніколи не буває.
Брітт-Марі може _злитись_ на Кента за те, що той зробив їй боляче, і водночас сумувати за ним. Може _бути ображеною_ — і все одно хвилюватися, чи він поїв. Може _хотіти піти _— і паралельно відчувати провину через те, що залишає його самого, вразливого, хворого, трохи безпорадного. Може _розуміти, що заслуговує на більше, _— і все одно думати про те, чи не робить її цей вибір поганою людиною.
І хоч я готова була кричати _«ТА КИНЬ ТИ ЙОГО ГОСПОДИБОЖЕМІЙ»_, я_ розуміла все, що вона відчувала. _Бо сорок років — це не лише любов, це також звичка, спільний побут, спогади — навіть якщо людина, яка для тебе дорога, зробила тобі боляче, ти не можеш клацнути пальцями і стерти з памʼяті все, що накопичувалося десятиліттями.

**Мінуси:**

**** Книжка дуже рівна**. Не можу сказати, що історія нецікава, затягнута чи погано написана. Але _я майже нічого з нею не відчула. _Майже не сміялася. Не плакала. Не ловила себе на бажанні приліпити пачку стікерів і ходити всім розказувати, яка вона гарна. І після «Тривожних людей», які буквально постійно розгойдували мене між сміхом, болем, співчуттям і думкою _«Боже, як це добре написано»,_ мені ця книжка була **ніякою.**
Можливо, якби я читала історію про Брітт-Марі першою, мені б сподобалось більше.
Тут теж є_ ексцентричні персонажі_, яких спочатку трохи недолюблюєш, а потім починаєш розуміти. Є _жарти, спільнота, трагічні моменти_… Але все чомусь якось **не чіпляє. **
Для мене _фінал витягнув оцінку з 6 до 7. _
Не шкодую, що прочитала, але сказати, що я прям насолодилась книжкою, теж не можу 

Видавництво:  [Книголав](https://t.me/knygolove)

[#брітт_марі_була_тут_фредрік_бакман](?q=%23%D0%B1%D1%80%D1%96%D1%82%D1%82_%D0%BC%D0%B0%D1%80%D1%96_%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B0_%D1%82%D1%83%D1%82_%D1%84%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%BA_%D0%B1%D0%B0%D0%BA%D0%BC%D0%B0%D0%BD)
[#відгуки_chornobrova_karooka](?q=%23%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B3%D1%83%D0%BA%D0%B8_chornobrova_karooka)