Від початку року я **прочитала 105 книжок,** _кожна пʼята _— написана_ українським автором або українською авторкою._

І більшість із цих людей є моїми підписниками_ або_ просто заходять в гості, щоб глянути, як просувається читання їхньої книжки.

_І я їх боюсь ___

Нє, ну загалом вони не страшні. Дехто просто тихенько підглядає за процесом, з деким у нас уже сформувались свої фішки _(здебільшого вони передбачають кущі та відсутність трусів, але ми зараз не про це)._

Але** писати відгуки на їхні книжки страшно**, бо знаєш, що людина, яка вклала десятки чи сотні годин у те, щоб написати цей текст, зараз сяде і прочитає, шо ти там накалякала.

І мені **не хочеться нікого образити.**
Не в сенсі _«ой, ну книжка, може, і хуйня, але напишу шось гарне, шоб людина не образилась чи, не дай Боже, не почала мені відповідати»_. Скоріше в сенсі _«хочеться написати про все так, щоб людині якнайменше боліло, навіть якщо мені не сподобалось щось в тому, що вона створила»._

Бо я думаю, що якою б пропрацьованою людина не була, _чути критику завжди неприємно_. Більше чи менше, але неприємно. Особливо коли критикують те, у що ти вклав стільки часу, сил і, мабуть,_ частинку себе._

**Якби_ _**_я написала книжку_, я б вмерла в перший же день, як вона вийшла в люди. Без жартів. Мені іноді достатньо одного _напівнеприємного _коментаря під дописом, щоб потім _пів дня прокручувати його в голові, _а тут_ ціла книжка,_ яку можуть прочитати тисячі людей і кожен з них матиме про неї власну_ (іноді — нікому не всрату)_ думку. Високочутливою людиною бути паскудно 

Тому я** завжди намагаюсь писати відгуки екологічно** — говорити і_ про плюси_, і _про мінуси,_ розділяти** речі, які можна оцінити трохи обʼєктивніше** _(наприклад, коли у фіналі все відбувається зі швидкістю світла, всі конфлікти розвʼязуються на останніх трьох сторінках і залишається відчуття незавершеності)_, і **ті, які стосуються виключно мого сприйняття**. Бо якщо я не розчулилась на моменті, який_ (як я розумію) _мав би бути зворушливим, це не означає автоматично, що автор просто погано його написав —_ може, мій емоційний діапазон на рівні черствого сухаря?_ Дуже може бути, між іншим 

І наче все просто, так?

Але потім я сідаю писати відгук на книжку людини, яка на мене підписана, і починаю думати, чи достатньо зрозуміло аргументувала свою оцінку і пояснила свої думки, чи не звучить якесь речення надто різко, чи не створюється враження, що я з_асираю всю книжку через кілька моментів, які мені не зайшли_.

Мабуть, найбільша складність для мене в тому, що я **одночасно** хочу бути _чесною перед людьми, які читають мої відгуки_,** і** _ніжною до людей, які написали ці книжки. _І жодним із цих бажань поступатися не хочеться_ (мені шо, разорваца?)._

Це я до чого? 
Хочу подякувати_ _**підписникам,**_ які читають мої кілометрові відгуки,_ і **авторам**,_ які після цих відгуків не роблять мою ляльку вуду і не насилають срачку.  _

Я справді стараюсь 
Амінь.