[Журавлі, віхалка й абрикосова теніска. Рік зі спогадів про прадіда - Марʼяна Осадчук](https://laboratory.ua/products/zhuravli-vihalka-j-abrykosova-teniska-rik-zi-spogadiv-pro-pradida)

**Моя оцінка: **★★★★☆

Початок мені дуже полюбився. Було дуже _тепло, затишно та зворушливо._

 Мабуть, найбільше мені сподобалась саме **сюжетна рамка,** яка зробила книжку чимось більшим, ніж просто набором теплих_ (а подекуди й сумних) _спогадів про _дитинство та близьких людей_ — **Олеся ділиться історіями про свого дідуся з чоловіком**, і на початку книжки саме _стосунки подружжя розчулювали_ мене чи не більше, ніж самі спогади.

 Мені було якось так тепло від того, що поруч із героїнею є _людина, яка щиро її любить,_ дбає про її почуття, готова слухати стільки, скільки їй потрібно, і просто бути поруч, поки вона переживає втрату. У цих розмовах було стільки ніжності й турботи, що хотілося одночасно усміхатись і намагатись не заплакати. 

 А от приблизно із середини книжки моє захоплення історією загалом і цією парою зокрема дещо пішло на спад. Олеся що далі, то більш _різко й агресивно поводилася з чоловіком, _який половину часу виглядав як бідна тривожна булочка, що настільки боїться сказати щось не те, що аж шкода його ставало_ (і він все одно примудрявся бути винним практично в усьому)._ А іншу половину часу цей самий чоловік _перетворювався на найбільшого скептика,_ якого я коли-небудь бачила. Так, іноді Олеся справді розповідала настільки неймовірні історії, що не гріх було хоча б на секунду засумніватись у їхній правдивості_ (та я і сама іноді скептично піднімала брову),_ але він ставив під сумнів ПРОСТО ВСЕ.

 Тож коли ті самі стосунки, які на початку змусили мене прям полюбити цю історію, почали псувати всю теплу, затишну й ностальгійну атмосферу _(заради якої я, власне, й хотіла продовжувати читання),_ **я на кілька тижнів відклала книжку. **
На щастя, _ближче до фіналу ситуація вирівнялася,_ і моє роздратування поступово минуло_ (але вже було зрозуміло, що п’яти зірочок тут не буде)._

 Та якщо відкинути мої претензії до поведінки героїв, книжка хороша.
Мені надзвичайно сподобалась **мова авторки **— _жива і дуже красива_. В деяких спогадах Олесі дуже _легко можна впізнати себе,_ свою родину, знайомі з дитинства звички, якісь побутові дрібнички, а іноді й стосунки з тими людьми, яких уже нема поруч.

_7/10_ 

Видавництво:  [Лабораторія](https://t.me/laboratoryua)

[#журавлі_віхалка_й_абрикосова_теніска_мар_яна_осадчук](?q=%23%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96_%D0%B2%D1%96%D1%85%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B0_%D0%B9_%D0%B0%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%B0%D1%80_%D1%8F%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D1%87%D1%83%D0%BA)
[#відгуки_chornobrova_karooka](?q=%23%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B3%D1%83%D0%BA%D0%B8_chornobrova_karooka)