«Я відчуваю, що перетворююся на камінь».

Ця фраза стала одним із ключів до цьогорічного [Літературний фестиваль PORT](https://www.facebook.com/portlitfest?__cft__[0]=AZiKx2yH5iCPKSAJ9yqnimNcvHIu_al8hvvBhsAXFsOnpAvSe7eGnOWlr8VJPSbKr_CAg4PdQ-kL60loa6SP5uLaFDqUP2MGdBVuAxhdxlTbOP5Co3_RgRVb3ta9TVZkSlVfmFqBwSO7SXhMgIC0KLhNwP1SPYyT&__tn__=-]K-R) в Одесі. Його фокус-тема — «Камені на узбережжі». Впродовж двох днів розгорталася у розмовах про пам’ять, втрати, український Південь і людей, які тримають свій берег.

На фестивалі говорили про Одесу, Крим, Херсонщину й Бессарабію, про кримськотатарську літературу, локальні ідентичності та про те, яких міст і голосів досі бракує в українській літературі. А ще були повні зали, книжки, поезія, музика, повітряні тривоги й відчуття, що двох фестивальних днів справді мало.

Як минув другий PORT — [читайте в нашому репортажі](https://chytomo.com/kaminnia-iake-trymaie-bereh-iak-projshov-iz-literaturnyj-festyval-port/)

[Підписатися](https://t.me/chytomo) | [Стати частиною Клубу Читомо](https://chytomo.com/club-chytomo/)